Маршак народна казка стара двері закрий. Стара, двері закрий

Самуїл Якович Маршак (1887-1964) - російський радянський поет, драматург, перекладач, літературний критик. Лауреат Ленінської і чотирьох Сталінських премій.
Вірші та казки Маршака читати починають з найперших днів в садках, потім їх ставлять на ранках, у молодших класах вчать напам'ять. У суєті забувається сам автор, а даремно, адже життя Маршака була сповнена подіями, в корені змінили його світогляд. Можливо, саме тому, його твори настільки глибокі за змістом і воістину безсмертні.

Стара, двері закрий.

Під свято, напередодні неділі,
Перед тим, як на ніч лягти,
Господиня смажити почала,
Варити, тушкувати і піч.

Стояла осінь на дворі,
І вітер дув сирої.
Старий старій каже:
- Стара, двері закрий!

Мені тільки двері і закривати,
Іншого справи немає.
Як на мене - нехай вона стоїть
Відкритої сотню років!

Так без кінця між собою
Вели подружжя суперечка,
Поки старий не запропонував
Бабі домовленість:

Давай, стара, помовчимо.
А хто відкриє рот
І перший вимовить слівце,
Той двері і заборона!

Минає година, за ним інший.
Господарі мовчать.
Давно в печі погас вогонь.
У кутку годинник стукають.

Ось б'ють годинник дванадцять разів,
А двері не замкнені.
Два незнайомця входять в будинок,
А в оселі темрява.

А ну-ка, - гості кажуть, -
Хто в будиночку живе? -
Мовчать стара і старий,
Води набрали в рот.

Нічні гості з печі
Беруть по пирогу,
І потрохи, і півня, -
Господиня - ні гу-гу.

Знайшли тютюн у старого.
- Хороший тютюнець! -
З бочки випили пивка.
Господарі - мовчок.

Все взяли гості, що могли,
І вийшли за поріг.
Йдуть двором і кажуть:
- Сирий у них пиріг!

А їм услід стара: - Ні!
Пиріг мій не сирий! -
Їй з кута старий у відповідь:
- Стара, двері закрий!

Самуїл Якович Маршак (1887-1964) - російський радянський поет, драматург, перекладач, літературний критик. Лауреат Ленінської і чотирьох Сталінських премій.
Рано почав писати вірші. У 1902 році на талановитого хлопчика звернув увагу В. В. Стасов, познайомив його з М. Горьким. У 1904-1906 роках Маршак жив в родині М. Горького в Ялті. Друкуватися почав в 1907 році. У 1912-1914 роках студіював на факультеті мистецтва Лондонського університету. У 1915-1917 роках в російських журналах були опубліковані перші переклади Маршака з англійської поезії. У 1920 році жив у Краснодарі (колишній Катеринодар), організував тут один з перших в країні театрів для дітей, писав для нього п'єси-казки. У 1923 році вийшли перші віршовані книжки для найменших: "Будинок, який побудував Джек", "Дітки в клітці", "Казка про дурне мишеня". У 1923-1925 роках очолював журнал "Новий Робінзон", який став збирачем кадрів молодої радянської дитячої літератури. Протягом ряду років Маршак керував Ленінградською редакцією Детгиза. Горький не раз привертав Маршака як найближчого помічника до розробки планів "великої літератури для маленьких". Роль Маршака, поета для дітей, точно охарактеризував А. А. Фадєєв, підкресливши, що Маршак зумів в своїх віршах заговорити з дитиною про самих складних поняттяхвеликого соціального змісту, про трудову доблесть і про людей праці без всякої дидактики, в живій, веселій, захоплюючій і зрозумілій дітям формі, у формі дитячої гри. Це відмінні риси творів Маршака для дітей, починаючи від ранніх його книжок "Пожежа", "Пошта", "Війна з Дніпром", пізніше - сатиричного памфлету "Містер Твістер" (1933) і романтичної поеми "Розповідь про невідомого героя" (1938) аж до творів військових і післявоєнних років - "Пошта військова" (1944), "Бувальщина-небилиця" (1947), "Цілий рік" (1948) і багатьох інших. Маршак залишив чудові зразки дитячих казок, пісень, загадок, п'єс для дитячих театрів ( "Дванадцять місяців", "Лиха боятися - щастя не видать", "Розумні речі" і ін.).

Маршак-перекладач збагатив російську радянську поезію класичними перекладами сонетів У. Шекспіра, пісень і балад Р. Бернса, В. Блейка, В. Вордсворта, Дж. Кітса, Р. Кіплінга, Е. Ліра, А. Мілна, українських, білоруських, литовських , вірменських та інших поетів. Маршак-ліричний поет відомий книгою лірики ( "Вибрана лірика", 1962; Ленінська премія, 1963) і збіркою ліричних епіграм. Маршак-прозаїк, Маршак-критик - автор автобіографічної повісті "На початку життя" (1960), статей і заміток про поетичну майстерність (книга "Виховання словом", 1961). У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 розвернувся талант Маршака-сатирика. Його сатиричні вірші, що регулярно з'являлися в "Правді", і бойові плакати (у співдружності з Кукриниксамі) користувалися величезною популярністю на фронті і в тилу.
Б. Є. Галанов.

Самуїл Якович Маршак (1887-1964) - російський радянський поет, драматург, перекладач, літературний критик. Лауреат Ленінської і чотирьох Сталінських премій.
Вірші та казки Маршака читати починають з найперших днів в садках, потім їх ставлять на ранках, у молодших класах вчать напам'ять. У суєті забувається сам автор, а даремно, адже життя Маршака була сповнена подіями, в корені змінили його світогляд. Можливо, саме тому, його твори настільки глибокі за змістом і воістину безсмертні.

Стара, двері закрий.

Під свято, напередодні неділі,
Перед тим, як на ніч лягти,
Господиня смажити почала,
Варити, тушкувати і піч.

Стояла осінь на дворі,
І вітер дув сирої.
Старий старій каже:
- Стара, двері закрий!

Мені тільки двері і закривати,
Іншого справи немає.
Як на мене - нехай вона стоїть
Відкритої сотню років!

Так без кінця між собою
Вели подружжя суперечка,
Поки старий не запропонував
Бабі домовленість:

Давай, стара, помовчимо.
А хто відкриє рот
І перший вимовить слівце,
Той двері і заборона!

Минає година, за ним інший.
Господарі мовчать.
Давно в печі погас вогонь.
У кутку годинник стукають.

Ось б'ють годинник дванадцять разів,
А двері не замкнені.
Два незнайомця входять в будинок,
А в оселі темрява.

А ну-ка, - гості кажуть, -
Хто в будиночку живе? -
Мовчать стара і старий,
Води набрали в рот.

Нічні гості з печі
Беруть по пирогу,
І потрохи, і півня, -
Господиня - ні гу-гу.

Знайшли тютюн у старого.
- Хороший тютюнець! -
З бочки випили пивка.
Господарі - мовчок.

Все взяли гості, що могли,
І вийшли за поріг.
Йдуть двором і кажуть:
- Сирий у них пиріг!

А їм услід стара: - Ні!
Пиріг мій не сирий! -
Їй з кута старий у відповідь:
- Стара, двері закрий!

Самуїл Якович Маршак (1887-1964) - російський радянський поет, драматург, перекладач, літературний критик. Лауреат Ленінської і чотирьох Сталінських премій.
Рано почав писати вірші. У 1902 році на талановитого хлопчика звернув увагу В. В. Стасов, познайомив його з М. Горьким. У 1904-1906 роках Маршак жив в родині М. Горького в Ялті. Друкуватися почав в 1907 році. У 1912-1914 роках студіював на факультеті мистецтва Лондонського університету. У 1915-1917 роках в російських журналах були опубліковані перші переклади Маршака з англійської поезії. У 1920 році жив у Краснодарі (колишній Катеринодар), організував тут один з перших в країні театрів для дітей, писав для нього п'єси-казки. У 1923 році вийшли перші віршовані книжки для найменших: "Будинок, який побудував Джек", "Дітки в клітці", "Казка про дурне мишеня". У 1923-1925 роках очолював журнал "Новий Робінзон", який став збирачем кадрів молодої радянської дитячої літератури. Протягом ряду років Маршак керував Ленінградською редакцією Детгиза. Горький не раз привертав Маршака як найближчого помічника до розробки планів "великої літератури для маленьких". Роль Маршака, поета для дітей, точно охарактеризував А. А. Фадєєв, підкресливши, що Маршак зумів в своїх віршах заговорити з дитиною про найскладніших поняттях великого соціального змісту, про трудову доблесть і про людей праці без всякої дидактики, в живій, веселій, захоплюючій і зрозумілій дітям формі, у формі дитячої гри. Це відмінні риси творів Маршака для дітей, починаючи від ранніх його книжок "Пожежа", "Пошта", "Війна з Дніпром", пізніше - сатиричного памфлету "Містер Твістер" (1933) і романтичної поеми "Розповідь про невідомого героя" (1938) аж до творів військових і післявоєнних років - "Пошта військова" (1944), "Бувальщина-небилиця" (1947), "Цілий рік" (1948) і багатьох інших. Маршак залишив чудові зразки дитячих казок, пісень, загадок, п'єс для дитячих театрів ( "Дванадцять місяців", "Лиха боятися - щастя не видать", "Розумні речі" і ін.).

Маршак-перекладач збагатив російську радянську поезію класичними перекладами сонетів У. Шекспіра, пісень і балад Р. Бернса, В. Блейка, В. Вордсворта, Дж. Кітса, Р. Кіплінга, Е. Ліра, А. Мілна, українських, білоруських, литовських , вірменських та інших поетів. Маршак-ліричний поет відомий книгою лірики ( "Вибрана лірика", 1962; Ленінська премія, 1963) і збіркою ліричних епіграм. Маршак-прозаїк, Маршак-критик - автор автобіографічної повісті "На початку життя" (1960), статей і заміток про поетичну майстерність (книга "Виховання словом", 1961). У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 розвернувся талант Маршака-сатирика. Його сатиричні вірші, що регулярно з'являлися в "Правді", і бойові плакати (у співдружності з Кукриниксамі) користувалися величезною популярністю на фронті і в тилу.
Б. Є. Галанов.

Http://www.c-cafe.ru/days/bio/10/067.php

Нещодавно читала з донькою вірш, перекладене з англійської мови Маршака, «Стара, двері закрий!». І вирішила знайти оригінал. Моєму здивуванню не було меж, коли я уважно прочитала текст на англійською. Маршак досить багато змінив і привніс в свій варіант.

Отже, короткий зміствірші російською мовою.

Стара готує вечерю, раптом вхідні дверірозчинилися через вітер, і ні стара, ні старий не хочуть її закривати. Вони домовилися грати в мовчанку, а тому, хто програв доведеться закрити двері. Вночі в відчинені двері увійшли злодії. Ні стара, ні старий не промовили жодного слова, поки злодії брали речі. Але стара не змогла стерпіти, коли злодії сказали, що її пиріг сирої, і їй довелося закрити двері.

текст вірша

Стара, двері закрий!

(Переклад С.Я. Маршак)

Під свято, напередодні неділі,

Перед тим, як на ніч лягти,

Господиня смажити почала,

Варити, тушкувати і піч.

Стояла осінь на дворі,

І вітер дув сирої.

Старий старій каже:

- Стара, двері закрий!

- Мені тільки двері і закривати,

Іншого справи немає.

Як на мене - нехай вона стоїть

Відкритої сотню років!

Так без кінця між собою

Вели подружжя суперечка,

Поки старий не запропонував

Бабі домовленість:

- Давай, стара, помовчимо.

А хто відкриє рот

І перший вимовить слівце,

Той двері і заборона!

Минає година, за ним інший.

Господарі мовчать.

Давно в печі погас вогонь.

У кутку годинник стукають.

Ось б'ють годинник дванадцять разів,

А двері не замкнені.

Два незнайомця входять в будинок,

А в оселі темрява.

- А ну-ка, - гості кажуть, -

Хто в будиночку живе? -

Мовчать стара і старий,

Води набрали в рот.

Нічні гості з печі

Беруть по пирогу,

І потрохи, і півня, -

Господиня - ні гуту.

Знайшли тютюн у старого.

- Хороший тютюнець! -

З бочки випили пивка.

Господарі - мовчок.

Все взяли гості, що могли,

І вийшли за поріг.

Йдуть двором і кажуть:

- Сирий у них пиріг!

А їм услід стара: - Ні!

Пиріг мій не сирий! -

Їй з кута старий у відповідь:

- Стара, двері закрий!

А як же події розгортаються в англійській версії «Get Up and Bar the Door»?

По-перше, мова йде не про стару зі старим, а про господаря з господинею. Дружина готувала ковбасу (white pudding - ліверна ковбаса, black pudding - кров'яна ковбаса), а не пироги. Але найцікавіше почалося з приходом злодіїв. Їх ковбаса на смак цілком влаштувала, але вони вирішили поголити бороду господаря ножем, а замість води використовувати гарячу підливу від ковбаси, і поцілувати господиню. Тут, звичайно, чоловік не витримав і став заперечувати. А дружина йому і каже: «Чоловік, ти сказав перше слово, а тепер вставай і двері закривай».

Натисніть на плюсик і читайте повний текст вірша.

текст вірша

Get up and Bar the Door

IT fell about the Martinmas * time,

And a gay time it was then,

When our goodwife got puddings to make,

And she 's boil'd them in the pan.

The wind sae cauld blew south and north,

And blew into the floor;

Quoth our goodman to our goodwife,

'Gae out and bar the door .'-

'My hand is in my hussyfskap,

Goodman, as ye may see;

An 'it shou'dna be barr'd this hundred year,

It's no be barr'd for me. '

They made a paction 'tween them twa,

They made it firm and sure,

That the first word whae'er shou'd speak,

Shou'd rise and bar the door.

Then by there came two gentlemen,

At twelve o 'clock at night,

And they could neither see house nor hall,

Nor coal nor candle-light.

'Now whether is this a rich man's house,

Or whether is it a poor? '

But ne'er a word wad ane o 'them speak,

For barring of the door.

And first they ate the white puddings,

And then they ate the black.

Tho 'muckle thought the goodwife to hersel'

Yet ne'er a word she spake.

Then said the one unto the other,