Татарська електронна бібліотека: Назар Наджмі. Позакласний захід Квест "Н.Наджмі" П'єси Назара Наджмі татарською

МУНІЦИПАЛЬНЕ БЮДЖЕТНА ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ УСТАНОВА СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА СЕЛА МІНІШТИ МУНІЦИПАЛЬНОГО РАЙОНУ ДЮРТЮЛІНСКІЙ РАЙОН РЕСПУБЛІКИ БАШКОРТОСТАН

Квест «Життя і творчість Назара Наджмі »

захід розробила

вчитель початкових класів

МБОУ ЗОШ сМінішти

Хамадіева Рита Ульфатовна

2018 рік.

позакласний захід, Присвячене життю і творчості Назара Наджмі.

Квест «Життя і творчість Назара Наджмі»

цілі: Систематизація знань по життю і творчості Н.Наджмі; виховання інтересу до життєвого шляху поета; через твори поета виховання почуття патріотизму, любові до рідного краю.

хід заходу

Захід починається з показу презентації «Назар Наджмі» з музичним супроводом «Юкка тугелдер».

Ведучий 1. У віршах моїх, напевно, тому

Так багато джерел і річок чимало.

І пісні все народу мого

У вод землі моєї беруть початок.

Це рядки з вірша Назара Наджмі, нашого земляка і односельчанинавидатного майстра слова, Народного поета Республіки Башкортостан, Лауреата Державних премій імені Салават Юлаєв і Російської Федераціїімені Максима Горького - нашого земляка Назара Наджмі.

Ведучий 2.

Завзятість і талант, виняткова вимогливість до себе і невтомні пошуки - ось характерні межі поезіїі Назара Наджмі. Він справжній син радянського часу, лише на кілька місяців він молодше Жовтневої зорі. Поет ріс разом з країною, став її натхненником, співцем рідного краю.

Ведущій1.

Наш захід присвячується творчості нашого великого земляка Назара Наджмі.

5 лютого 2018 року Назару Наджмі виповнилося б 100 років. Без творчість Назара Наджмі неможливо уявити сучасну башкирську літературу і культуру.

ведучий 2

І зустріч наша сьогодні буде не зовсім звичайною. Трьом командам належить пройти 7 етапів квесту, присвяченого життю і творчості нашого земляка. Команди відправляються зі школи на різні пункти. Ви отримаєте маршрутні листи із зазначенням назви етапу. На кожному етапі по 5 завдань. Час перебування на етапі обмежена, воно становить від 5 до 10 хвилин. Назва етапу теж зашіфровано.На кожному етапі вас чекають педагоги з приготованими завданнями. Вас, хлопці чекають найрізноманітніші завдання, для виконання яких знадобляться знання біографії поета, знання його творчого шляху.

А ще вам потрібно буде проявити кмітливість і проявити ваші творчі здібності.

(Команди на етапи відправляються по черзі, в різні пункти. Команди на пунктах не повинні зустрічатися)

1 етап .Це будівлю відкрили у вересні 2008 року (Будинок-музей Назара Наджмі).

«Пісні на вірші Н.Наджмі»

1. сама відома пісняНа вірші Н.Наджмі про війну. (Котелогим).

2.Песня, в якій співається про красу географічного об'єкта. (Кандавлитау -гори Кандаву.)

3.Песня, в якій оспівується краса столиці. (Уфимские липи).

4.Із якої пісні ці рядки:

Ти - течія моєму життіТи - моя печальТи - мій світ радостіМої втрати і знахідкиТи - моя печаль. (Зимовий романс).

5.Соберіте текст пісні. (Слова пісні в розрізі)

Чи не старіють моря,
А роки все летять,
Але тисячею вогнів серця горять.
І липи над Уфою
Нехай згадають про нас з тобою,
Коли в квіти одягнуться навесні. (Уфимские липи).

Після проходження етапу команда вирушає на наступний етап на розсуд ведучого на етапі.

II ЕТАП.

Цей будинок не простий:
У ньому живуть пліч-о-пліч
І Кощій, і цар Гвідон.
А на сусідній з ними полиці
Живуть, не тужать і, до речі,
У будинку цьому вони дружать,
Вовк і семеро козенят.
І завжди в гості чекають
Вони хлопців! (Бібліотека.Сельская бібліотека)

«Назар Наджмі -драматург»

1.Назовите назви драматичних творів Н.Наджмі. ( "Весняна пісня", "Прощай, Хайруш" «Хлопець залишається хлопцем», «Непроханий гість", "У сусідів-гість", "Друг-гармоніст", "Дуга з дзвіночками" .)

2.Назовите твори написані в жанрі комедії. ( «Хлопець залишається хлопцем», «Прощай, Хайруш").

3. Прем'єра цієї вистави відбулася 28 лютого 1978 року. (Трагедія «Дуга з дзвіночками»).

4.Із якого драматичного твору ці герої? Хайрулла, Бібінур, Газіза, Тімер, Хамді, Міннібай. (Прощай, Хайруш!)

5.Ета п'єса про хлопця -пастухе, який дуже любив співати. ( «Весняна пісня»)

III ЕТАП.

«Нагороди»

Трохи території займає він,

У школі нашій розташований.

Там історія нашого села

Від створення і до наших днів. (Шкільний музей).

1.За які збірники Н.Наджмі отримав премію імені Максима Горького? ( «Послання одному», «Дихання», «Тарафлар»)

3.В якому році Н.Наджмі присвоїли звання «Народний поет Республіки Башкортостан? (1992 рік).

4.Назовите какмі орденами нагороджений поет? (Орден Жовтневої революції (1978), два ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня (07.06.1945; 11.03.1985), два ордена Трудового Червоного Прапора (1955; 11.03.1968), орден Червоної Зірки (19.02.1945), орден Пошани Росії (1999))

5.Лауреати премії імені Н.Наджмі.Назовіте деяких. (І.Газетдінова, Радик Дінахметов, Мударіс Мурзаханов і ін.)

IV ЕТАП

«Назар Наджмі поет» (етап кабінет башкирської мови і

літератури).

У цьому кабінеті багато таблиць державною мовою РБ.

1.Як називається перша збірка віршів поета? ( «Крапельки» 1950 рік)

2. Як називається остання збірка віршів, що вийшов за життя поета. (Ак Чишма).

3.Названіе збірника, виданого 1955 році? (Хвилі).

4.Назовите вірш поета.

…Часом білі, часом білястого,
Над полем, Шляхом иль рікою,
Великодушні берези,
Який ви нації? Який?

Та ніякий.
Адже ви - дерева.
І радувати повинні серця
Тим, що чужі зарозумілість
І не міняєте особи ... (Берези).

5.Прочтіте кожен вірш Н.Наджмі.

V ЕТАП

« Життєвий шляхпоета »

У цьому кабінеті організовуються виставки, присвячені творчості багатьох поетів і письменників (шкільна бібліотека)

1. Коли і де роївся поет (с.Мінішти Дюртюлінского району РБ, 5 лютого 1918 року).

2.Редактором якого журналу працював Н.Наджмі 1955-1959 роках. (Журнал «Хенек).

3.Проізведенія яких російських письменників поет перекладав? (О. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов, М. Некрасов, До Кулієв.)

4.Назовите прізвисько поета і чому він отримав таке прізвисько? (Шадра пері).

5. Які талантами володів Н.Наджмі? (Добре грав на музичних інструментах, дуже гарно співав.)

VI ЕТАП

«Близькі люди поета»

Культурний центр нашого села. (Сільський клуб)

1.Як звали маму поета? (Галима)

2. «Балада про пісню» кому присвячена? (Друга, загиблому на фронті Маліку Харіса).

3.Кому присвячена поема «Урал»? (Кураістов Ішмулле Дільмухаметову).

4.У честь кого поета назвали Хабібназар і хто назвав? (Поета Хабаібназаром назвав тато, в честь свого фронтового товариша).

5. У пам'ять про кого поет написав вірш «Міляш»? (В пам'ять про рідного брата Гіляже).

VII ЕТАП

«Рідне село в житті поета»

(Джерело Хакім).

З яким джерелом пов'язане життя поета. На цей джерело він часто ходив з мамою коли був маленьким .

1.Откуда ці рядки?

І коли Бог вість про що сгрустітся,

І душа тісниться, біль тая,

Я за піснями в свої краї

Приходжу ... (уривок з поеми «Ворота»

2.Собері вірш. І назви твір. (Слова вірша в розрізі)

Першим подихом, першим плачем,

Материнським молоком,

Ти живеш в мені гарячим

Жарким полум'ям з димком ...

Без тебе ми мало значущий,

Отчий дім, рідну домівку .. ( "Одинадцять пісень про одного" балада)

3. Коли написані ці рядки?

Якщо живий я залишуся, до тебе я повернуся,

Лише до тебе, мій улюблений Урал,
Без рідних берегів Ак-Ідель мучуся,

Скільки років я про них сумував!

Про моє місто Уфа, я клянусь, що повернуся

Лише до тебе! Так тебе я люблю,

Що і камінню твоїм, як рідним, поклонюся,

Підіймаючись на гору твою ... (1944 рік).

4.Назовите композитора, який написав музику до вірша «Наша село Мінішти». (Масалов Валєєв).

5.Ісполніте одну з пісень на вірші Назара Наджмі.

Після проходження всіх етапів команди збираються в школі. Підраховуються бали і проводиться нагородження учасників. Захід закінчується колективним виконанням пісні «Юкка Тугела, юка тугелдер».

Назар Наджмі (Нажметдінов Назар Нажметдіновіч) народився 5 лютого 1918 року в селі Мініште Бірського повіту Уфімської губернії (нині Дюртюлинський район). Примітний шлях хлопчаки з бідної селянської родини у велику літературу. Він чимось схожий, але чомусь і не схожий на шлях його однолітків. Отримавши семирічна освіта в звичайній сільській школі, юнак Назар залишає рідне село Мінішти, що на мальовничому березі красуні Агидели, і приїжджає в Уфу. Тут він надходить на робітфак, після закінчення якого стає студентом літературного факультету Башкирського педагогічного інституту.

Назар закінчував третій курс інституту, коли грянула війна. І незабаром початкуючий поет надягає солдатську гімнастерку, залишивши на час студентську лаву. Закінчити ж вуз судилося йому лише після Перемоги. Але війна не пройшла для нього безслідно. Вона послужила суворою школою змужніння, школою пізнання життя. Пізніше, пройшовши по довгим і пильним, важким і гірким, але переможним дорогах війни, поет Назар Наджмі скаже у вірші «Бажання»:

Творчість - солдатська дорога
Нехай же служить пісня моя країні
Так само чесно, безвідмовно, строго,
Як служила гімнастерка мені (Переклад До Ваншенкіна)

Але це - потім, після війни. Під час же війни Назару Наджмі було не до віршів. У перші дні війни він виступає за башкирському радіо з віршем «Фашизм розлетиться в прах». Але незабаром, опинившись далеко від рідних місць, замовкає. Близько чотирьох років тривало такий стан душі. Лише в кінці війни він пише 17 віршів, які зазвичай даються в його -збірник під назвою «З фронтової зошити». Вірші, що займають помітне місце у творчій біографії поета і свідчать про те, що саме в них починається Назар Наджмі -вирісовиваніе його власного поетичного особи і формування власного стилю. Якщо висловитися словами самого поета, період війни був для нього часом здобуття здатності дивуватися і поступового наповнення душі.

Після закінчення інституту він довгі роки працював в республіканських газетах і журналах, в якості спеціального кореспондента їздив по містах і селах рідного Башкортостану, зустрічався з цікавими людьми, на власні очі бачив і вивчав творчу працю земляків, писав про них хвилюючі нариси, оповідання, вірші. І до того часу, коли вийшла перша збірка, автору його перевалило вже за 30 років.

Творча доля Назара Наджмі його складалася не зовсім звичайно - не так, як у інших. В есе - зверненні до відомої башкирської поетесі Фаузі Рахімгуловой він говорить, що їм не вдалося спалахнути раптово і горіти яскравим полум'ям, а довелося болісно довго, майже навпомацки дертися по незвіданих стежках літератури.

Думка про затяжний характер виходу на літературну арену миготить і в окремих віршах Назара Наджмі, які, можна стверджувати, складають його ліричну біографію. У вірші «Все із запізненням прийшло до мене ...», наприклад, поет з властивою йому відвертістю визнається:

Я до кінця ще не дозволив
Загадку життя і її дороги ...
Куди б не йшов я, як би не поспішав -
Завжди підлягає мешкали на порозі.
Начебто мети я досяг цілком,
Але чекаю чогось, поспішаю кудись.
Все з запізненням прийшло до мене:
Знати, народився на світ я зарано.

Читаючи Назара Наджмі, нерідко доводиться зустрічатися з подібного роду одкровеннями ( «Ви дивувалися», «Року все йдуть ...», «Суму, до моїх ви прагнете воріт ...»):

О, що б я не робив, мені все не вистачає чогось,
Чи не все виходить в житті моєї, як хочу ...
Вибоїни, вибоїни, вибоїни і повороти -
Гуркоче віз, яку важко тягну ...
Чи не все виходить в житті моєї, як хочу

На перший погляд може здатися, що від таких рядків віє сумом, тугою, невдоволенням поета своєю творчою долею. Але здається невдоволення Назара Наджмі самим собою - це, швидше за все, міра вимогливості поета до своєї творчості, результат роками виробилася і остаточно сформованої звички відкрито, нічого не приховуючи говорити читачеві про те, що він думає.

Однак це зовсім не означає, що лірика Назара Наджмі носить чисто інтимний характер. Зігріта душевною теплотою, вона часто виходить далеко за межі особистих переживань поета.

Лірика Назара Наджмі безстороння, позбавлена зовнішньої повчальності, голих повчальних настанов. У ній не знайдеш і сліду oт милування помилкової красивістю. Поет бачить життя у всій її складності і різноманітті. Він прагне особисто, всім єством своїм зрозуміти навколишній світі поетично осмислити закономірності його руху, розгадати таємниці індивідуального буття людини. Своєрідну поетичну інтерпретацію філософії повсякденного життя являє собою «Батькове слово». Вірш це побудовано у формі прямої мови -поет як би без змін передає слова батька, якими він, «пліткувати про рух тлінних годин», напучував свого сина. Скільки народної мудрості укладено в цих словах! Батько закликає сина завжди бути гідним своїх цілей, не впадати в душевний недуга і запам'ятати, «що тисячеслоен світ», який ми бачимо навколо.

Або ось звернемо увагу ще на одне поетичне створення Наджмі - вірш «Вузол». За обсягом це зовсім невеликий твір - складається з 16 рядків. Але до чого глибока і емка думка, вкладена в нього поетом! Уже перші два рядки привертають увагу своєю лаконічністю і афористичністю:

Якщо б правду здолала брехня.
Дружба б пропала ні за гріш!

Потім він в небагатьох словах, але образно говорить про почуття, яке, як міст, з'єднує людей і ім'я якому - дружба. Але пити цієї дружби, виявляється, «тонше волоска», «гостріші меча», тому вона вимагає дбайливого, обережного ставлення до себе. Головна думка, Яку хотів висловити поет, укладена в останніх рядках вірша:

Правда, серце в силах іноді
Нитка з'єднати, якщо обірветься ...
Але завжди при цьому -
От біда! -
Вузол залишається ...

Те, що Назар Наджмі - поет-лірик, поет самобутній, має свій власний голос, - все це безсумнівно. Його вірші відрізняються співучістю, музикальністю, близькістю до народної поезії. Аж ніяк не випадково, що багато хто з них покладені на музику. Але сьогодні для Назара Наджмі цих визначень вже недостатньо, оскільки вони не повністю розкривають суть його поетичного таланту.

Суть же в тому, що в поезії Н. Наджмі ще з кінця 60-х років все сильніше стала прокладати собі русло філософська струмінь -його лірика все більш і більш ставала філософської. Зазвичай вірші Н. Наджмі невеликі за обсягом. Але за характером мислення і масштабності поетичного образу вони нерідко виростають в широкі узагальнення:

Тому ль, що швидко звикаємо
На щастя - якщо зустрінеться в дорозі, -
Радість з гору - ми не помічаємо,
Горе з купину - нам не оминути ...
Купина перед горою ... Видно чи погляду?
Та яке там! ... Але - примічай:
Падаємо - спіткнувшись нема про гору,
А зачепивши за купину ненароком.

Переклад Е. Миколаївській

Назар Наджмі багато розмірковує над нашим буття, про сенс життя, про людину та її місце в суспільстві. При цьому роздуми не тільки свідчать про великий життєвий досвід поета, але часто набувають філософську забарвлення. Ось, наприклад, зразок, де в наявності і стислість, і чіткість фрази, і одночасно -глибина думки:

Народження і смерть - дві крайні дати,
А між ними-життя торжество.
В останню путь, пізнавши всю біль втрати,
Натовпом проводимо одного свого.
Інший піде - і голову в печалі
Над ним схиляє ціла країна.
А в світ входив - його ми не зустрічали,
Була з ним поруч тільки мати одна.

Переклад Я Козловського

Назар Наджмі далеко не байдужий до того, що відбувається навколо. Він живе турботами країни і народу напружено стежить за бурхливими подіями епохи, перед якою особливо гостро відчуває свою відповідальність, свій громадянський обов'язок:

А в світі ще - до сих пір -
Тривога живе,
Чи не змовкаючи.
Спить донька моя,
Спить наш двір.
Лише я тільки око не стуляв.
І вслухуюся в тишу,
І хочеться спати та не спиться ...
Все здається: якщо засну,
Раптом щось зі світом трапиться!

Переклад Е. Миколаївській

У такому ж ключі написана поема-монолог «У колисці». У ній більш крупно, більш масштабно відображена динаміка часу. Поет немов б'є тривогу за долю світу, людства. Використовуючи оригінальний художній прийом - діалог між ліричним героєм і його батьком, воскреслим в образі яскравого полум'я, він пропускає через призму свого особистого сприйняття величезний потік історичних подій. І при читанні поеми перед нами проходить цілий світ явищ, що такі характерні для XX століття. «У колисці» - гімн Людині, гімн Розуму, і в той же час - заклик до пильності.

Поезія Назара Наджмі - плоть від плоті земна. Всім єством своїм вона звернена до рідної землі, до народу, зростила його:

Нехай же я буду забутий тобою,
Проклятий тобою, земля,
Якщо одного разу ситого рукою
Хліб оскверню твій я
Нехай і вірші від мене втечуть,
Світ звернеться в склеп.
Якщо селянський забуду працю
Зверхньо гляну на хліб

Переклад І Сніговий

Поетично яскраво і образно ідея кровного зв'язку з народом виражена у вірші «Сусід по вогню». Воно підкуповує своєю образною думкою, м'якою інтонацією. В основі твору старовинний народний звичай - ходити один до одного за гарячим вуглиною для розпалювання вогнища. Для поета вогонь і пов'язаний з ним народний звичай - лише деталь, від якої він відштовхується. Осередок, який на початку вірша вживався в своєму прямому значенні, в наступних рядках поступово набуває іншого, дуже ємний метафоричний сенс - порівнюється з душею людини, з усім тим, що відрізняє живу природувід неживої. Крок за кроком, карбуючи фразу і домагаючись граничної точності думки, в заключній строфі поет робить раптом несподіваний поворот, і первинний малюнок вірша отримує зовсім інше обрис:

Я желанье заповітне в серці зберігаю:
Мені такого б вогню хоч крихту! ..
Щоб мене називали сусід по вогню,
Щоб людям до мене поспішати!

Переклад Е Миколаївській

Все ж найоригінальнішою річчю Назара Наджмі в цій серії є, напевно, вірш «Моє Царське Село». Оригінально вже сама назва твору, своєрідно перегукується з російською класикою. Не менш цікаво воно і за змістом, за широтою задуму і за характером мислення. Вірш написаний у звичній для поета манері - шляхом паралельного розвитку двох мотивів, двох ліній. В даному випадку одна з цих ліній пов'язана з ідеєю про те, що у кожної людини має бути початок всіх початків - дорогі серцю рідні місця. Ідея ця взята як епіграф до всього твору. Друга лінія - оспівування рідного притулку, яке за красою і багатством нітрохи не поступається, на думку поета, пушкінського Царському Селу. Тут немає золотих царських палат, «але є золота земля», золоті люди, золоті поля, на яких ростуть золоті зерна. Все тут розкішно і прекрасно: і передгір'я, і сонячний сад, і медові липи, і луки, і «діброви, прохолодні в спеку, і лебеді в сині озер, і яскравість цвітіння навесні, і царствений літа убір». І все це дає поетові підставу сказати:

Мій край - це щедрість землі,
Багатшими він царських багатств,
Які царі б змогли
Створити то, що край наш створить!
Ах, край мій! Тут кожен - поет,
Тут школа - майже що Ліцей ...

Переклад І Сніговий

Почуття гордості і стійкою прихильності до рідної стороні пронизує і більші поетичні твори Назара Наджмі. "Моїх віршів один кінець живий завжди до землі рідної був прив'язаний", - заявляє він, наприклад, в поемі «Одинадцять пісень про одного».

Через складні, навіть остродраматические колізії ідея кровного зв'язку людини з рідною землею, з її твердо усталеними звичаями і віковими традиціями виражена також в поемах «Диявол» і «Урал». Трагічна ситуація, в якій опинився герой поеми «Урал». Волею долі він відірваний від рідного ґрунту і живе за океаном. Але удавану благополуччя його, по суті своїй, уявне, бо нічого не приносить йому щастя і не приносить заспокоєння душі.

Естетичні погляди Назара Наджмі досить чітко і рельєфно відображаються і в його епічних творах. Є у Назара Наджмі поема, яка цілком і повністю присвячена створенню персоніфікованого образу поета. Це - «Поет і шах». Основу її сюжету складає казковий мотив, на що натякає і сам автор, визначивши в підзаголовку жанр свого твору як східну поему. Але від цього абстрактно-узагальнений образ поета нітрохи не стає казковим - він цілком реальний і земної.

Дія поеми відбувається в одному зі східних ханств, на чолі якого стоїть багатий і грізний володар - Шах-Жіхан. Шах багатий, але не стільки золотом і діамантами, скільки славою - «Над світом гриміла вона». Славу ж принесла йому «птах мудрості» - натхненне слово. «Слово - немає рівних йому. Пташине спів замовкає перед музикою слів, завмирають потоки вздовж усіх берегів, затихає шуршанье травинок і гаїв ... ».

Шах знав це, знав «секрет захоплювати, приборкувати» людей, знав «таємницю словами губити і спокушати».

Все б нічого, якби раптом не розкрилася брехня: птах-то мудрості, виявляється, належала не шахові, а поетові непримітному. Брехня цю викрив поет, який не захотів далі раболіпствувати перед шахом.

Шах готовий пробачити поета, якщо той знову силу і славу йому віддасть! Але поет не погоджується: «Сам покликав себе до відповіді», він влаштовуємо суд над самим собою. «Адже суду нещадно немає над поетом, ніж суд поета». В кінці поеми повідомляється, що довго ще жив шах після загибелі поета, «але ні слави, ні щастя не знав».

Шляхом алегорії Назар Наджмі зумів в алегоричній формі передати ідею величезного суспільно - цивільного і естетичного звучання: поет - володар почуттів, він - єдиний, в чиїй владі слово; слово ж потрібно людям, «щоб зігрівало душі їм, щоб заповнювало широчінь».

Учасник Великої Вітчизняної війни, Назар Наджмі багато і зворушливо пише про війну. Майже всі великі твори його - «Мати», «Берези», «Хлопчик, що відкриває ворота», «Балада про пісню», «Біля колиски», «Сорочка», «Довічна пісня», «Дві Зулейхи», «Жива кров» - так чи інакше пов'язані з військовою тематикою. Одна спільна риса об'єднує ці речі - їх автобіографічність.

Якщо зміст балади «Берези» пов'язане з другом дитинства, що не повернулися з поля бою, то в ліричній поемі «Хлопчик, що відкриває ворота» автор оповідає про себе і своїх однолітків, inai за кроком пройшли через «ворота життя» і дійшли до Бранденбурзьких воріт; «Балада про пісню» - посвята відомому башкирському поетові Маліху Харіса, загиблому у Великій Вітчизняній війні. Сповнені глибоким ліризмом, вірші переконливі своєю життєвістю, образністю; викликають захоплення ті люди, долі яких дали поетові їжу для роздумів і широких узагальнень.

Найсвіжішої і не менш значною поемою Назара Наджмі з серії про війну є «Жива кров». Струнка композиція, цілісний сюжет, чудова мова - природність, близька до розмовної, перемежовується афористичним висловами, гідними увійти в світ мудрих думок і висловів. Як і в попередніх поемах, війна цікавить автора не сама по собі -увага його прикута найбільше до її наслідків, до тих фізичним недугам і душевним ранам, які вона заподіяла не одному поколінню людей і які дають знати про себе до цього дня. Назва поеми має дуже ємне значення: і символічне, і метафоричне, і алегоричне.

Важко виділити в поетичному арсеналі Назара Наджмі якусь одну, єдину тему, яка неодмінно превалювала б над іншими. Але при всій різноманітності тематики, твори його єдині: їм притаманна висока людяність. Про що б не писав поет, він завжди залишається вірним самому собі, своїм раз і назавжди виробленим принципам, свого громадянського обов'язку. Вірші його пронизані синівською любов'ю до рідного краю, щирим і глибокою повагою до людей, для яких понад усе чесність і правдивість, краса душі і щедрість серця, вірність в любові і безкорисливість в дружбі. Зустрічаючи славний ювілей Назара Наджмі - його вісімдесятиріччя, з упевненістю можна сказати, що багатогранне і багатобарвне творчість поета становить сьогодні одну з яскравих сторінок башкирської поезії. (За А. Хабірова.)

Назар Наджмі (Назар Назмутдіновіч Назмутдинов) - народний поет Башкортостану, народився 5 лютого 1918 року в селі Мінішти Дюртюлінского району Республіки Башкортостан. Навчався в сільській семирічній школі, потім - на Уфимском металургійному робітфаку. У 1938 році вступив в Башкирська державний педагогічний інститут ім. К. А. Тімірязєва - на факультет мови та літератури. З III-го курсу інституту добровільно пішов на фронт.
Почав виступати на сторінках преси з 1937 року, в 1940 році в республіканському журналі «Жовтень» опубліковано його цикл віршів «Сільські ескізи».
У 1947-1949 р.р. працював в редакціях газети «Рада Башкортостан», журналу «Едебі Башкортостан» в 1955-1959 р.р., був редактором журналу «Хенек».
У 1962-1969 р.р. працював головою правління Спілки письменників БАССР.
Автор понад 30 збірок віршів і поем.
Назар Наджмі лауреат Державної премії РРФСР ім. А. М. Горького (1982) і Республіканської премії ім. Салават Юлаєв (1972).
У 1994 році він був удостоєний звання народного поета Республіки Башкортостан.
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1955, 1968), орденом Жовтневої Революції (1978), орденом Пошани.
За бойові заслуги нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня (двічі) (1945, 1985), Червоної Зірки (1944) і бойовими медалями.

Назар Наджмі (Назар Наджметдіновіч Наджметдінов), народний поет Башкортостану народився 5 лютого 1918 в селі Мінішти Бірського повіту Уфімської губернії (нині Дюртюлінского району) в сім'ї бідного селянина.

Отримавши семирічна освіта в звичайній сільській школі, юнак Назар залишає рідне село і приїжджає в Уфу. Тут він надходить на робітфак, після закінчення якого стає студентом літературного факультету Башкирського педагогічного інституту.

З III курсу інституту в 1941 році добровільно йде на фронт, після демобілізації в 1946 році продовжує навчання в інституті. Нагороджений двічі орденом Вітчизняної війни II ступеня, орденами Червоної Зірки і медалями. Війна стала суворою школою змужніння, школою пізнання життя. Пізніше, пройшовши по довгим і пильним, важким і гірким, але переможним дорогах війни, поет Назар Наджмі скаже у вірші «Бажання»:

Творчість - солдатська дорога
Нехай же служить пісня моя країні
Так само чесно, безвідмовно, строго,
Як служила гімнастерка мені
(Переклад До Ваншенкіна)

У 1947-1949 р.р. працює в редакціях газети "Рада Башкортостан", журналу "Літературний Башкортостан", 1955-1959 р.р. є редактором журналу "Вила". У 1962-1969 р.р. працював головою правління Спілки письменників Башкортостану. За літературну діяльність нагороджений орденом Жовтневої революції, двічі орденом Трудового Червоного Прапора.

Назар Наджмі прийшов в літературу в кінці тридцятих років. Першу книгу "Крапельки" видає в 1950 р Слідом за "крапельки" один за одним виходять поетичні збірки "Хвилі" (1955), "Несподіваний дощ" (1960), "Земля і пісня" (1962), "Вірші та поеми" (1964), які розкривають нові риси і особливості таланту Н.Наджмі. Кращим його ліричним віршам характерні картинність, глибокий ліризм, тонкий гумор, яскрава образність.

Тема любові до рідної землі сплітається в творчості поета з темою патріотизму. Роздуми Н.Наджмі про рідну землю, про країну, про народному дусі, про мову, про народних мелодіях - основа поем "Диявол" і "Урал". У них розкривається трагізм доль, відірваних від рідного ґрунту. Загальний пафос поем полягає в утвердженні могутньої сили, почуття єдності з Батьківщиною, народним духом.

Гуманістичні погляди поета особливо яскраво виражені в віршах і поемах, написаних на тему Великої Вітчизняної війни. У його віршах і поемах ( "Мати", "Берези", "Балада про пісню", "Сорочка") війна постає як лихо, яке руйнує прекрасні людські мрії, як трагедія, забирає мільйони життів. Всеперемагаюча сила життя підсилює оптимізм поем і віршів "Горобина", "Ранній сніг", "Ви не повернулися на рідну землю", "Розмова з прапором", поема "У колисці" і десятки віршів поета пройняті ідеєю боротьби за мир.

Цивільний пафос у творчості поета особливо посилювався в 60-70-і роки. У цей період Н.Наджмі підняв на рівень високої поезії такі важливі теми, як патріотизм, дружба народів, відповідальність людини перед епохою і країною. Всебічна зрілість і майстерність поета отримали яскраве вираження в збірнику "Йдуть снігу" (1971), відзначеному в 1972 р Державної премії республіки Башкортостан імені Салават Юлаєв, а також у збірниках "Несподівано" (1973), "Сторони" (1981) , "Завидна" (1984), "Отчий дім" (1988) та ін.

Н.Наджмі - визнаний башкирський драматург, який вніс помітний вклад у розвиток національної драматургії. Великий сценічний успіх випав на п'єси морально-етичного плану "Весняна пісня", "Прощай, Хайруш", "Незваний гість", "У сусідів-гість", "Друг-гармоніст", "Дуга з дзвіночками".

Творчість Н.Наджмі багатожанрова. Ліричним його віршам, епічних поем, прозаїчним мініатюр, літературно-критичних статей притаманні яскрава і багата образність, глибина думки і громадянська позиція.

У 1982 р за збірники "Запрошення одного", "Подих", "Сторони" Назар Наджмі був удостоєний Державної премії РРФСР імені М.Горького. У 1994 р Був удостоєний звання народного поета Башкортостану. Є лауреатом державної премії РРФСР і республіканської премії імені Салават Юлаєв.

На багато віршів Назара Наджмі були написані пісні відомими башкирськими композиторами - Загіра Ісмагіловим, Римом Хасановим, Наріманом Сабітова і іншими. Багато з його пісень стали популярними по всій Башкирії.

Назар Назмутдіновіч помер 6 вересня 1999 року і похований в рідному селі Мінішти. Тут відкрито музей поета, на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Іменем Назара Наджмі в місті Дюртюли названа вулиця і сквер, де встановлено пам'ятник поетові.