Володимир Путін – найбагатша чи найвпливовіша людина у світі? Фільм фбк розповідає про мільярдний стан прем'єра Росії Дмитра Медведєва Стан Медведєва на рік

Президент Росії та його коло. Дмитро Медведєв, його найближчі друзям та однокурсники, а також співробітники Адміністрації Президента.

Основний акцент зроблено на дослідженні корупційних моментів, бізнес-зв'язків людей між собою, тобто процесів трансформації влади у гроші та грошей у владу.

Медведєв Дмитро Анатолійович

Місце роботи: президент РФ

Посади:У 1990-96 р.р. помічник мера Санкт-Петербурга та експерт міського комітету із зовнішньоекономічних зв'язків. З 1999 р. - заступник глави адміністрації президента РФ. У 1999-2000 pp. - Заступник керівника апарату уряду РФ. У 2003-05 рр. - Керівник адміністрації президента РФ. У 2005-08 роках. - Перший заступник голови уряду РФ. З 2008 року – президент Росії.

Участь у бізнесі

У грудні 1990 р. у Невському районі Санкт-Петербурга було зареєстровано державне мале підприємство «Уран» із статутним фондом 100 рублів. Форма власності компанії була позначена як державна, проте як засновники виступили три фізичні особи– колишні однокурсники з юридичного факультету Ленінградського державного університету(ЛДУ): Дмитро Медведєв, Ілля Єлісєєв (майбутній заступник голови правління ВАТ «Газпромбанк») та Антон Іванов (майбутній голова Вищого Арбітражного судуРФ). Частка кожного із засновників становила 33%. Основною діяльністю «Урану» було вказано виробництво товарів народного вжитку, керівником фірми став Петро Колініч.

У 1993 р. Дмитро Медведєв виступив одним із засновників АТЗТ «Фінцелл». Йому належало 50% АТЗТ, Захару Смушкину та Борису Зінгаревичу – по 21,25%, Михайлу Зінгаревичу – 7,5%. Інформація про це міститься, зокрема, на сторінці 3 Звіту Рахункової палати «Про результати перевірки законності продажу Російським фондом федерального майна в 1994 році пакету акцій Котласького целюлозно-паперового комбінату закритому акціонерному товариству «Ілім Палп Ентерпрайз» та реалізації інвестиційної програми. Перевірка проводилася у жовтні-листопаді 1999 р. та виявила серйозні порушення у процесі приватизації Котласького ЦПК.

Спільне підприємство «Ілім Палп Ентерпрайз» (СП ТОВ «Ilim Pulp Enterprise», IPE) було зареєстроване Комітетом із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга 30 квітня 1992 (реєстровий № АОЛ-1546) зі статутним фондом 1 млн. руб. Засновниками були: ТОВ «Техноферм» – 50% статутного фонду, фірма INTERSSEZ S.А. (Швейцарія) – 40%, целюлозний завод ТВО «Усть-Ілімський ЛПК» – 10%. Пізніше до засновників увійшло АТЗТ «Фінцелл», маючи частку 40%. Оскільки акціонерний пакет Медведєва у «Фінцеллі» становив 50%, то відповідно станом на 1994 р. йому особисто належало не менше 20% «Ілім Палп Ентерпрайз».

«Ілім Палп Ентерпрайз» увійшло до засновників акціонерного страхового товариства «Русь», де деякий час працював Дмитро Медведєв. Неодноразово публікувалася інформація про те, що ця структура акумулювала значні фінансові кошти, вилучені у Ленінградського обкому КПРС у 1991 р. Бенефіціар 66,8% акцій страхового товариства – Владислав Резнік, нині депутат Держдуми. Серед співвласників – АТ «Гарант», Аркадій Крутіхін – колишній керівник справами Ленінградського обкому КПРС (засновник банку «Росія»), а також низка фізичних осіб. Страхове товариство «Русь» виступило як один із засновників «Виборзької енергетичної компанії» (ВЕНКО). Цією мережею автомобільних заправок також володіли Сергій та Спартак Рубіновичі, Олександр Петров та Ілля Трабер, в архівах петербурзького Регіонального управління з організованої злочинності позначені як кримінальні авторитети. У майбутньому боротьба за контроль над ВЕНКО між вказаними особами спричинила низку особливо тяжких злочинів, включаючи кілька замовних вбивств.

У листопаді 1992 р. «Ілім Палп Ентерпрайз» увійшло також до засновників АТЗТ «Водолій Лтд». Серед інших засновників були також компанія «Інтек», Борис Зінгаревич, Олександр Музиль, Юхим Гольденберг, Євген Давидан. Останнього Агентство федеральних розслідувань називає учасником злочинного угруповання якогось Олександра Купцова (прізвиська «Купець», «Прапор»). Згідно з архівом петербурзького РУОП, йдеться, ймовірно, про Олексія Сергійовича Купцова, який контролював ряд комерційних структур у Санкт-Петербурзі. Давидан має давні комерційні зв'язки як із братами Зінгаревичами, так і із Захаром Смушкиним.

Пізніше, у квітні 1996 р., СП ТОВ IPE було перетворено на ЗАТ «Ілім Палп Ентерпрайс /Ilim Pulp Enterprise» (IPE). У листопаді 1998 р. ЗАТ IPE увійшло до засновників ТОВ «Охоронне підприємство «Ілім».

Заняття бізнесом Медведєв поєднував з державною службою– протягом 5 років, з червня 1991 року по червень 1996 р. він був радником мера Анатолія Собчака та юридичним експертом Комітету із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга, який очолював тоді Володимир Путін. У КВС Дмитро Медведєв займався розробкою та оформленням угод, договорів та різних інвестиційних проектів. За інформацією газети «Санкт-Петербурзький Кур'єр», «саме він одним із перших у Петербурзі, якщо не у всій Росії, вигадав, як влада може «увійти» в акціонерне товариство, не порушивши чинних законів, – не землею, а орендною платою за землю». За однією з версій, експерт Медведєв разом із начальником юридичного управління Петербурзької міської ради Дмитром Козаком залучався і до врегулювання конфлікту між КВС та комісією міськради, створеної у зв'язку з нібито незаконною видачею ліцензій на масове вивезення кольорових металів.

Колишній слідчий із особливо важливих справ Андрій Зиков, розповідаючи про кримінальну справу, порушену у зв'язку з розкраданнями бюджетних коштів через структури будівельної компанії «Двадцятий трест» (директор – нинішній депутат Законодавчих ЗборівСанкт-Петербурга Сергій Нікешин), згадував і Дмитра Медведєва. За його словами, разом із професором Анатолієм Собчаком майбутній президент Росії у ЛДУ був інформатором Володимира Путіна по лінії КДБ, завдяки чому був запрошений на роботу до КВС. Близьким знайомством з Путіним пояснює Зиков та мільйонний статки Медведєва в той період.

Раніше журнал The New Times писав, що Медведєв виконував доручення «про переклад грошових коштівна різноманітні будівельні проекти. Гроші йшли за посередництвом вже згаданого «Двадцятого тресту». Як зазначає видання: «у ті часи він<Путин>Як стверджують, міг запросто зателефонувати майбутньому президенту.<Медведеву>та повідомити про необхідність переказати суму в кілька мільйонів доларів на відновлення православного храму у Греції. Медведєв цей переклад контролював. Про подальшу долю цих грошей нічого не відомо. Ішли гроші через знаменитий банк «Росія» братів Ковальчук».

З листопада 1993 по листопад 1994 року. Дмитро Медведєв працював директором з юридичних питань «Ілім Палп Ентерпрайз». Значна частина порушень, які були виявлені під час перевірки Рахунковою палатою продажу пакету акцій Котласького целюлозно-паперового комбінату ЗАТ «Ілім Палп Ентерпрайз», належать до періоду до листопада 1994 року, коли Медведєв завідував усіма правовими питаннямиу цій організації.

Зокрема, Рахункова палата наголосила, що документи, подані ЗАТ «IPE» для участі у конкурсі, безпосередньо порушували «Положення про інвестиційний конкурс» та були неправильно зареєстровані. Договір, укладений 20 жовтня 1994 р. за результатами інвестиційного конкурсу, також порушував низку пунктів цього положення. Рахункова палата наголосила і на порушенні виконання зобов'язань за інвестиційною програмою з боку ЗАТ «IPE». Аудитори зафіксували способи маніпуляції IPE із коштами під інвестпрограму – вони різними способами поверталися інвестору, в деяких випадках вже наступного дня після перерахування.

Від ЗАТ "Ilim Pulp Enterprise" Медведєв у 1998 р. був обраний членом ради директорів ВАТ "Братський лісопромисловий комплекс" в Іркутській області. Також він став членом ради директорів ВАТ «Целюлозно-картонний комбінат» – дочірньої структури «Братськкомплекслесхолдингу».

У грудні 1993 р. Дмитро Медведєв разом із Захаром Смушкиным і братами Зингаревичами заснував АТЗТ «Сибтраст», у якому володів 67% статутного капіталу. У 1995 р. всі початкові засновники вийшли з «Сібтрасту», який перейшов у власність московського ЗАТ «Російський світ».

У січні 1994 р. разом з Антоном Івановим та Іллею Єлісєєвим майбутній президент РФ заснував АТВТ «Консультаційна фірма «Балфорт», з 1997 р. компанія була перетворена на ЗАТ «Консультаційна фірма «Балфорт»».

У грудні 1994 р. Медведєв був призначений директором дочірньої фірми "Ілім Палпа" - ТОВ "Ін Юре", яке заснували СП ТОВ "Ilim Pulp Enterprise" та женевська компанія VALMET S.A.

З 1996 р. співпрацював із петербурзьким «Промбудбанком» Володимира Когана з питань фінансування інвестиційних програм у лісотехнічну галузь.

14 жовтня 1997 р. Дмитро Медведєв вибув із засновників ЗАТ «Фінцелл» разом із Захаром Смушкиным і братами Зингаревичами. Натомість єдиним засновником ЗАТ «Фінцелл» стала зареєстрована в 1991 році в Женеві компанія Intertsez S.A. Восени 1999 р. Медведєв вийшов із керівництва «Ілім Палп Ентерпрайз», і навіть у складі офіційних засновників решти комерційних підприємств. Кому та як були передані акції Медведєва – офіційно не повідомлялося.

Інформація про причини відходу Медведва з IPE розходиться. За однією з версій, яку наводить Forbes (2004, № 2) Захар Смушкин нібито в 1999 р. серйозно посварився з Медведєвим і виставив його з бізнесу. За припущенням журналу «Профіль», догляд був пов'язаний із виявленими Рахунковою палатою зловживаннями: «…партнери Медведєва з бізнесу особливою охайністю у веденні справ не відрізнялися. Восени 1999 року, усвідомивши, що справа неухильно йде до неприємного судового розгляду, Медведєв спішно покинув ряди керівництва Іліма і вийшов зі складу засновників фірми Фінцелл. Якраз у той момент, коли держава розпочала перевірку законності низки приватизаційних проектів «Іліма».

У 2008 р. депутат Державної Думи від фракції КПРФ Микола Коломейцев просив внести протокольне доручення думським комітетам з конституційного законодавства та державного будівництва та безпеки. Коломейцев вимагав запросити до Центральної виборчої комісії РФ і Федеральної податкової служби інформацію про те, наскільки достовірні дані, що містяться в декларації про матеріальне становище кандидата в президенти Дмитра Медведєва, і чи перевірялися відомості, викладені у різних ЗМІ щодо його доходів у приватному бізнесі. Державна Дума не підтримала цю пропозицію.

30 червня 2000 р. Дмитро Медведєв почав працювати головою ради директорів ВАТ "Газпром". Цю посаду він обіймав до 2008 р., з перервою в 2001-2002 рр., коли посаду було перевірено звільненому голові правління «Газпрому» Рему Вяхірєву. Медведєв вважався його заступником і одночасно керував створеною за вказівкою Володимира Путіна робочою групою з лібералізації ринку акцій "Газпрому", працюючи в тісному контакті з Олексієм Міллером.

Дмитро Медведєв від імені «Газпрому» вів переговори з главою «Фонду Сороса» Джорджем Соросом, засновником компанії CNN Тедом Тернером та іншими інвесторами, які пропонували купити акції групи «Медіа-Міст» Володимира Гусинського, яка заборгувала «Газпрому», арештованого і пізніше емігрував з Росії. Їхні ініціативи не були прийняті. У 2002 р. Гусинський був змушений продати "Газпромбанку" ВАТ "Газпром-Медіа Холдинг" 30% акцій ВАТ "Телекомпанія НТВ", 14,5 відсотків акцій ЗАТ "Ехо Москви", 25 відсотків мінус одна акція ЗАТ "Видавництво "Сім днів », Акції ЗАТ «НТВ-Плюс», «ТНТ-Телемережа», «НТВ-Профіт» та інших медійних компаній.

Після цього значна частина співробітників залишила телеканал НТВ та інші ЗМІ «Медіа-Мосту». Ці засоби масової інформації стали чи лояльні російському керівництву, як НТВ, чи припинили існування, як газета «Сегодня». Водночас радіо «Эхо Москвы» зберегло відносну незалежність своєї редакційної політики.

У 2005 році Дмитро Медведєв успішно виконав завдання Володимира Путіна щодо зосередження в руках держави контрольного пакету акцій «Газпрому». З цією метою керуюче державними активами в галузі нафтової та газової промисловості ВАТ «Роснафтогаз» за рахунок кредиту зарубіжних банків у розмірі $7,6 млрд. придбало у дочірніх компаній «Газпрому» 10,74% акцій.

Паралельно, 2004 р. банку «Росія» Юрія Ковальчука було продано контрольний пакет акцій ВАТ «Страхова група «Страхове товариство газової промисловості» (СОГАЗ). Афілійовані з «Росією» ТОВ «Інвестиційна компанія «Аброс»», ТОВ «Акцепт» та ВАТ «Лірус» отримали відповідно 51, 12,5 та 12,5% акцій, у «Газпромбанку» залишилося 19,04%.

Контрольована "Росією" компанія "Лідер" почала керувати резервами недержавного пенсійного фонду "Газфонд", якому з 2007 р. належить 49,9% акцій ВАТ "Газпромбанк". На думку упорядників доповіді «Путін. Підсумки», передача під контроль банку «Росія» СОГАЗ, «Газпромбанку» та афілійованого з останнім ВАТ «Газпром-Медіа Холдинг» є великою аферою. Автори доповіді звертають увагу, що пакети акцій «Газпром-Медіа» та телекомпаній НТВ і ТНТ у 2005 р. були придбані «Газпромбанком» за $166 млн., а 2007 р. особисто Дмитро Медведєв оцінив вартість їхніх активів у $7,5 млрд. Вартість самого "Газпромбанку" за оцінкою аналітика МДМ-банку Олександра Кантаровича могла доходити тоді до $10 млрд., тоді як "Газфонд" придбав контрольний пакет банку всього за $1,3 млрд.

Проект поглинання ВАТ «НК Роснефть», який лобіював керівництво «Газпрому», не мав успіху через протидію голови ради директорів «Роснефти» Ігоря Сечина, який до 2008 р. обіймав посаду заступника керівника адміністрації президента РФ. Крім того, «Роснафті», а не «Газпрому» дісталося майно ТОВ «РН-Юганськнафтогаз» та ВАТ «Удмуртнафта».

У період перебування Дмитра Медведєва на посаді голови Ради директорів ВАТ "Газпром" відзначено багаторазове зростання доходів керівництва компанії.

У 2005 р. з ініціативи міноритарного акціонера «Газпрому» Олексія Навального було порушено кримінальну справу про розкрадання у керуючого регіональними газовими та енергозбутовими компаніями «Газпрому» ТОВ «Міжрегіонгаз». Згідно з заявою Навального, «Міжрегіонгаз» купував газ у ВАТ «Новатек» Леоніда Міхельсона через посередника – ТОВ «Трастінвестгаз», яке фактично не виконуючи жодної роботи з транспортування газу, перепродавала його на 70% дорожче. Кримінальна справа не набула розвитку.

Започаткований у 2007 р., за Медведєва, проект будівництва в Санкт-Петербурзі ділового кварталу компанії «Газпром-сіті», що включає 400-метровий «Охта-центр», зустрів настільки масові протести громадськості, що вже став на той час главою держави Медведєв дистанціювався від цієї ідеї. У 2010 р. він заявив: « це дуже велике питання, дуже велике питання. Я навскидку можу запропонувати десяток місць, які б ця вежа прикрасила. І довкола неї можна щось створювати». Після цього виступу розпочаті на Охті роботи були згорнуті, а проект було перенесено до Лахти. Висота центральної будівлі згідно з проектом зросла до 500 м, що викликало нові протести мешканців міста.

Вплив на бізнес

Дмитро Медведєв грав певну роль у врегулюванні конфлікту між ІPE і заперечували контроль над Котлаським ЦПК фірмами, афілійованими з групою «Базовий елемент» Олега Дерипаскі та банком «Санкт-Петербург» Володимира Когана.

Колишній керуючий директор «Ілім Палпа» Михайло Мошіашвілі зазначив, що компромісу вдалося досягти, оскільки «частина людей з адміністрації президента та уряду хотіла б якнайшвидшого завершення цього конфлікту».

За інформацією колишнього заступника генерального директораБратського лісопромислового комбінату Сергія Беспалова, Медведєв не зміг надати «Ілім Палпу реальну допомогу. І втраті комбінату вдалося запобігти лише завдяки зверненню до президента Росії Володимира Путіна західних акціонерів компанії. Після цього «репутація Медведєва як чиновника, здатного захистити близький йому бізнес, виявилася підірваною».

3 лютого 2003 р. районний суд Кемерова скасував своє рішення від 25 квітня 2002 р., згідно з яким за позовом міноритарного акціонера Котласького ЦПК у «Ілім Палп» вилучалися 61% акцій комбінату. Інтереси IPE захищала юридична фірма Єгоров, Пугінський, Афанасьєв і партнери. Їй керував однокурсник Володимира Путіна з юридичного факультету СПДбДУ, професор кафедри громадянського права цього університету Микола Єгоров. Старшим юристом компанії працював однокурсник Медведєва Ілля Єлісєєв.

Згідно з указом президента Росії Володимира Путіна від 21 жовтня 2005 р. була утворена рада за президента Російської Федераціїщодо реалізації пріоритетних національних проектів. Головою його став сам президент, першим заступником та особою, яка відповідає за поточне керівництво – Дмитро Медведєв. У 2008 р., після обрання Медведєва президентом Росії, вони з Путіним помінялися місцями. Фактично саме під керівництвом Медведєва розподілялися 370 млрд. руб., Виділених у 2006-07 рр. США. на фінансування національних проектів

Фінансування було вдало освоєно, проте низка учасників системи державного управління висловили сумнів у тому, що це призвело до якихось видимих ​​результатів. Зокрема, 2009 р. міністр регіонального розвитку РФ Віктор Басаргін визнав, що за час дії національного проекту «Доступне житло» «доступність житла практично не збільшилася».

У ході реалізації програми «Здоров'я», що курується Медведєвим, Рахункова палата виявила, що « порушення бюджетного законодавства та фінансової дисципліни, недотримання вимог щодо розміщення держзамовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг та інші порушення найчастіше зумовлені відсутністю належного контролю з боку керівництва». На думку аудиторів, це призвело до свідомо нецільового та неефективного використання коштів.Низка програм виявилася зірваною. Так, значна частина федеральних центрів високих медичних технологій, що будуються, за час здійснення національного проекту «Здоров'я», всупереч плану, так і не була введена в експлуатацію генеральним підрядником – ФГУП «Техноінторг». Завищення кошторису на будівництво центрів в окремих регіонах сягало 224%.

Аналогічні явища було відзначено під час робіт у рамках національного проекту «Освіта». Що обійшовся в 13 млн. 950 тис. руб. "Шкільний портал - Єдина стартова сторінка", що відкрився за адресою http://www.portalschool.ru/, за оцінками фахівців, реально коштував не більше 100 тис. руб. Якість даного мережного ресурсу виявилася надзвичайно низькою, портал мав вихід на порнографічні сайти. Вже через три дні після урочистого відкриття сайту міністром освіти та науки Андрієм Фурсенком 21 грудня 2007 р. портал був закритий, потім знову відкривався та закривався, зараз не функціонує.

Ресурс розроблявся ТОВ "ІМА Груп". Президент цієї структури, колишній власник газети "СНІД-Інфо", голова PR-агентства "Іма-консалтинг" Андрій Гнатюк, є одним із провідних політтехнологів партії "Єдина Росія". За підсумками обрання Дмитра Медведєва президентом Росії Гнатюк був нагороджений орденом «За заслуги перед Батьківщиною» першого ступеня.

У 2006 р. Дмитро Медведєв очолив міжнародну опікунську раду Московської школи управління «Сколково», що знаходиться в однойменному селищі Московської області. Серед її творців – колишній власник ВАТ «Сибнефть» та голова Чукотського автономного округу Роман Абрамович, голова ради директорів інвестиційної компанії «Трійка Діалог» Рубен Варданян, власник корпорації «Новатек» Леонід Міхельсон, генеральний директор ВАТ «Сєвєрсталь» Олексій Мордашов, власник групи компаній ММД «Схід та Захід» Михайло Куснірович, голова ради директорів нафтогазової компанії «Ітера» Ігор Макаров,голова правління ВАТ «Федеральна мережева компанія Єдиний енергетичної системи» Андрій Раппопорт та голова тимчасової комісії Ради Федерації з питань технічного регулювання Валентин Завадников. Двоє останніх до того працювали відповідно заступником голови правління та начальником департаменту власності в Єдиних енергосистемах під керівництвом Анатолія Чубайса. Кожен із засновників вніс $5 млн., а Роман Абрамович – 25,6 гектарів землі.

У 2009 р. школа, надавши цю землю в заставу, отримала від Ощадбанку (керівник – Герман Греф) кредит у $245 млн.

У 2010 р. з ініціативи Дмитра Медведєва у Сколковому розпочато створення інноваційного комплексу, керованого фондом розвитку центру розробки та комерціалізації нових технологій «Сколково». Президентом Фонду було призначено голову групи компаній «Ренова» Віктора Вексельберга, науковим керівником став Нобелівський лауреатта депутат Державної Думи від КПРФ Жорес Алфьоров. Сам Дмитро Медведєв очолив опікунську раду фонду розвитку центру розробки та комерціалізації нових технологій «Сколково». До складу ради входять виконавчий директор Асоціації інноваційних регіонів Росії Іван Бортник, помічник президента Росії Аркадій Дворкович, голова держкорпорації «Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності» Володимир Дмитрієв, міністр економічного розвиткуЕльвіра Набіулліна, президент Російської академіїнаук Юрій Осипов, мер Москви Сергій Собянін, перший заступник керівника адміністрації президента Росії Владислав Сурков та міністр освіти та науки Андрій Фурсенко.

Згідно з планами, що беруть участь у роботі інноваційного центрукомпанії будуть на 10 років звільнені від сплати податків на прибуток, а до досягнення окупності вкладень – від податків на додану вартість та майно, що використовується у дослідницької діяльності. Крім того, передбачається, що до 14% буде знижено податкову ставку внесків на обов'язкове пенсійне, медичне та соціальне страхування.

Проект створення інноваційного центру у Сколковому та його основні лобісти фігурують у кількох серйозних конфліктах. Група академіків Російської академії сільськогосподарських наук надіслала Дмитру Медведєву листа з протестом проти відчуження на користь центру земель НДІ сільського господарства «Німчинівка». На їхню думку, наслідком такого рішення мали стати руйнування унікальної матеріально-технічної бази для наукових досліджень, що створювалася роками, і втрата потужного кадрового потенціалу інституту. Загальна посівна площа під сортами зернових культур, виведених селекціонерами інституту, досягала 8,5 млн. га. Це близько 20% усієї площі зернових культур у країні.

Запланований на посаду міжнародного координатора Центру, член ради директорів інвестиційного банку Goldman Sachs Раджат Кумар Гупта, наразі підозрюється у передачі інсайдерської інформації арештованому в США засновнику хедж-фонду Galleon Раджу Раджаратнаму. Після того як правоохоронні органи США оприлюднили свої підозри на адресу Гупта, його вивели з ради директорів Ощадбанку, проте залишається членом опікунської ради школи «Сколково».

Президент фонду «Сколково», голова ради директорів групи компаній «Ренова» Віктор Вексельберг підозрюється засобами масової інформації в участі в угоді угорських і російських чиновників з продажу будівлі торгового представництва Угорщини в Москві, яка має ознаки складу злочину. Розташований за адресою вулиця Червона Пресня, 3, об'єкт нерухомості у 2008 р. був куплений за $21,3 млн. люксембурзьким офшором Diamond Air, заснованим іншим люксембурзьким офшором Renova Air Transport. Потім, що діяло за дорученням Diamond Air ТОВ «Інноваційні технології «Ренова» (філія групи Віктора Вексельберга), перепродав будинок російському уряду за 3,5 млрд. руб. (понад $120 млн.). З угорської сторони взяли участь колишній посол Угорщини в Москві Арпад Секей, колишній секретар МЗС Угорщини Фексі Хорват і колишній секретар управління державним майном Міклош Татрай. Всі вони у себе на батьківщині за підсумками продажу будинку на Червоній Пресні були заарештовані. До тих, хто фігурував у ході операцій зі поступки будівлі з російської сторони Віктору Вексельбергу, віце-прем'єру Олександру Жукову і міністру регіонального розвитку (нині віце-прем'єру) Дмитру Козаку, російські правоохоронні органи претензій зараз не мають.

У 2008 р. Дмитро Медведєв підписав указ про передачу державної корпорації «Ростехнології», яку очолює Сергій Чемезов, 246 акціонерних товариств та 180 федеральних державних унітарних підприємств, головним чином оборонних. Колишній однокурсник президента – голова Вищого Арбітражного суду Антон Іванов заявляв про невиправдані пільги державним корпораціям. Сам президент постійно критикував держкорпорації, стверджуючи, що вважає такі структури безперспективними. Водночас, у 2009 р. Медведєв надав Чемезову право брати участь у засіданнях уряду та безпосередньо вносити пропозиції як кабінету міністрів, так і президенту, передав «Ростехнологіям» авіакомпанії «Владивосток Авіа», «Дальавіа» та «Сахалінські авіатраси».

У листопаді 2011 р. у газеті «Ведомости» було опубліковано інтерв'ю Андрія Бородіна, колишнього керівника «Банку Москви», в якому він докладно розповів про роль Дмитра Медведєва у ситуації навколо банку. За словами Бородіна, колишній спецпредставник президента Ігор Юсуфов, який купив у нього акції банку, діяв «на користь і за дорученням президента Дмитра Медведєва, який і ухвалив рішення про отримання державою контролю над Банком Москви». Бородін наголошує в інтерв'ю, що мандат Юсуфова від Медведєва підтверджувався і третіми особами, зокрема головою правління банку «ВТБ» Андрієм Костіним, а сам Ігор Юсуфов стверджував, що «вони з президентом ділять прибуток і активи і що він є однією з осіб, уповноважених тримати активи, які входять до сфери інтересів Медведєва».

У лютому 2011 р. ВТБ придбав у Московського уряду 46,48% акцій «Банку Москви» і 25% плюс одна акція Московської страхової групи, що володіє 17,32% акцій банку. Далі ВТБ оголосив про намір консолідувати 100% акцій "Банку Москви". Однак, Андрій Бородін, який контролював близько 20% акцій банку, продавати їх відмовився. Потім із пропозицією про купівлю пакету банку за $1,1 млрд. до екс-глави «Банку Москви» звернувся Віталій Юсуфов, син Ігоря Юсуфова. Гроші на купівлю пакету акцій банку Юсуфов узяв біля самого банку через підконтрольну йому компанію Europroject Investments, що належить суднобудівній компанії Nordic Yards. Угода була оформлена у квітні 2011 р. А у вересні 2011 р. Віталій Юсуфов продав 19,91% акцій Банку Москви, що належали йому, групі ВТБ. Ще влітку було розпочато санацію «Банку Москви»: до його порятунку підключилися Центробанк та Агентство зі страхування вкладів (АСВ). Було прийнято рішення, що АСВ надасть Банку Москви позику із коштів ЦП у розмірі 295 мільярдів рублів на 10 років під 0,51% річних.

У своєму інтерв'ю Андрій Бородін також зазначає, що у переговорах з ним Ігор Юсуфов стверджував, що він «представляє інтереси Медведєва в «Основі телеком», яка володіє ліцензією на мобільне мовлення в діапазоні 4G».

У травні 2010 р. міністр оборони Анатолій Сердюков направив президенту Дмитру Медведєву лист із проханням поза конкурсом виділити компанії «Основа телеком» частоти 2,3-2,4 ГГц, придатних для LTE – стандарту мобільного зв'язкучетверте покоління (4G). Міністр попросив провести спеціально для цього закрите засідання Держкомісії з радіочастот (ДКРЛ). Медведєв наклав резолюцію: "Прийміть всі необхідні рішення спільно з Мінзв'язку в установленому порядку". На той момент компанія «Основа телеком» ще не існувала: вона була офіційно зареєстрована лише на початку червня 2010 р. Компанія належить ТОВ «Айкомінвест» Віталія Юсуфова (74,9%) та підвідомчому Міноборони ВАТ «Воентелеком» (25,1% акцій) . Основною метою компанії є створення LTE-мережі, яка дозволить забезпечувати швидкість мобільного інтернету до 100 Мбіт/с. Генеральним директором "Основи Телеком" і "Воентелекома" є призначенець міністра Сердюкова Микола Тамодін, він же - директор петербурзького ЗАТ "Нієншанц".

"Велика трійка" стільникових операторів відреагувала на прохання Сердюкова обуреними листами на адресу прем'єра, президента та міністра зв'язку та масових комунікацій Ігоря Щеголєва, вимагаючи, щоб частоти були виставлені на конкурс. Основні акціонери МТС Володимир Євтушенков та «Вимпелкому» Михайло Фрідман особисто вирішували це питання у Володимира Путіна. В результаті засідання ДКРЛ було відкладено. У вересні 2011 р. ДКРЧ дозволила «Основі Телеком» будувати свою мережу в діапазоні 2,3-2,4 ГГц, за винятком смуги, які вже отримав на конкурсах «Ростелеком». По суті, «Основі» дісталися ті частоти, які завбачливо були зарезервовані військовими.

Також, за словами Бородіна, Ігор Юсуфов стверджував, що він представляє інтереси Дмитра Медведєва в «Уралкалії» та інших проектах: «За посередництвом Юсуфова Медведєв доручив ВТБ видати кредит Сулейману Керимову на $5 млрд на покупку «Уралкалія». І за це Юсуфов отримав опціон на 8-10% акцій «Уралкалію» за тією самою ціною, за яку Керімов купив у Риболовлєва цей пакет». За підрахунками Бородіна, можливий прибуток Юсуфова від цього опціону міг скласти $500 млн.

Бородін свідчить, що Юсуфов всіляко наголошував на своїй близькості до президента Медведєва, стверджуючи: «ми створюємо для «молодої людини»<имеется в виду Дмитрий Медведев>"пенсійний фонд" або "майбутню фінансову імперію". Щодо купівлі акцій Банку Москви, Юсуфов, за словами Бородіна, стверджував, що через кілька років пакет буде продано ВТБ, а прибуток буде поділено між ним, Медведєвим та Костіним.

Коментуючи ствердження Бородіна, прес-секретар президента Наталія Тимакова сказала, що «Дмитро Медведєв ніколи не брав участі в жодних комерційних переговорах і не давав вказівок щодо тих чи інших комерційних проектів». Ігор Юсуфов також спростував слова Бородіна і сказав, що у відносинах із ним він завжди діяв виключно з особистої ініціативи, а в угоді щодо «Банку Москви» він діяв на користь свого сина Віталія.

Доходи

У 2005 р. доходи Дмитра Медведєва становили 2 млн. 219 тис. рублів, у 2006 р. - 2 млн. 235 тис. руб. Мав у власності квартиру площею 364,5 кв. м. на Мінській вулиці у Москві, в елітному житловому комплексі «Золоті ключі-1». Також Медведєв орендував земельну ділянку у Московській області площею 4700 кв. м.

У 2008 р., згідно з випискою з Єдиного реєстру власників житла, на яку посилається «Нова газета», Медведєв був позначений співвласником ще однієї квартири площею 174,4 кв. м. на вулиці Тихвінська. Ця нерухомість у декларації Медведєва, поданої на початку того ж року, була відсутня. У декларації було зазначено 8 рахунків у банках із загальним залишком 2 млн. 740 тис. 6 руб. 50 коп. Дружина Світлана Медведєва володіла двома машиномісцями та легковим автомобілем «Volkswagen Golf», а також одним рахунком у банку із сумою залишку 380,2 руб.

Згідно з наступною декларацією про доходи, за підсумками 2008 р. Медведєв отримав як зарплату 4 млн. 139 тис. 726 руб. Також, у декларації містилися відомості про те, що квартирою на вулиці Тихвінській президент володіє спільно з дружиною. У 2008 р. керівник РФ мав 9 рахунків у банках на загальну суму 2 млн. 818 тис. 780 руб. 80 коп. Світлана Медведєва в 2008 р. користувалася відкритим у банку рахунком у сумі 135 тис. 144 руб. 50 коп.

У листопаді 2008 р. на обкладинці рекламного додатку «Стиль» до газети «Коммерсантъ» була опублікована фотографія Світлани Медведєвої, де вона знята сидить на дивані в очікуванні початку прийому на честь президента Італії Джорджо Наполітано. На руці дружини президента – годинник марки Breguet із колекції Reine De Naples. У цій моделі годинника використано 18-каратне жовте золото, 128 діамантів, сапфірове скло, натуральний перламутр, срібло, один із змінних ремінців виконаний з крокодилової шкіри. Приблизна вартість такого годинника становить близько $30 тис. Звідки цей предмет у Медведєвої – не повідомлялося.

За 2009 р. Медведєв задекларував дохід 3 млн. 335 тис. 281 руб. Цього ж року у нього з'явився новий автомобіль – раритетний ГАЗ-20 «Перемога» 1948 року випуску. За підсумками 2009 р. рахунків стало 12, загальна сума вкладу становила 3 ​​млн. 574 тис. 747 руб. 34 коп. Світлана Медведєва задекларувала 582 руб. Залишок її банківському рахунку – 7 тис. 503 крб.

Згідно з декларацією за 2010 р., дохід Дмитра Медведєва становив 3 млн. 378 тис. 673 руб. 63 коп. Глава держави користувався 14 банківськими рахунками загальну суму 4 млн. 961 тис. 528 крб. 98 руб. За підсумками 2010 р. дружина Медведєва мала 3 нульові рахунки і ніякого доходу. Як і раніше володіє двома машиномісцями та автомобілем «Фольксваген Гольф».

сім'я

Батько, Анатолій Опанасович Медведєв, науковець. Працював учителем, викладав креслення та фізику в Краснодарському краї. Закінчив Краснодарський харчовий інститут. Був професором Ленінградського технологічного інституту (ЛТІ) імені Ленради. Помер 2004 р.

матір, Юлія Веніяминівна Медведєва (Шапошнікова), пенсіонерка. Закінчила філологічний факультет Воронезького Державного Університету. Після закінчення університету поїхала до Ленінграда, вийшла заміж за Анатолія Медведєва. Викладала російську мову та літературу в педагогічному інституті ім. Герцена.

Дружина, Світлана Володимирівна Медведєва (Лінник), благодійник. У 1993 р. Дмитро Медведєв одружився зі Світланою Лінніком, з якою навчався в одній школі. Медведєва закінчила Ленінградський фінансово-економічний інститут (зараз – Санкт-Петербурзький державний університет економіки та фінансів).

Світлана Медведєва релігійна. Вона часто відвідує форуми та конгреси, присвячені відродженню православних цінностей, зустрічається з ієрархами Російської Православної Церквита підтримує благодійні проекти РПЦ. Агентство РІА-Новини підрахувало у березні 2011 р., що з більш ніж 130 офіційних заходів, у яких, за даними сайту президента, брала участь перша леді, половина була пов'язана з церквою.

З квітня 2007 р. Медведєва є головою опікунської ради цільової комплексної програми«Духовно-моральна культура підростаючого покоління Росії». Головна мета програми – відродження духовності населення, насамперед – дітей та молоді. Як зазначено нашайте програми, «добитися цього можна через створення державно-громадського механізму залучення підростаючого покоління до вітчизняних культурно-історичних та духовно-моральних традицій». До опікунської ради входить низка чиновників, депутатів, діячів науки та культури. Бізнес у раді представляє Валерій Львович Володін, член Ради директорів ВАТ «Інвестиційна компанія «Єврофінанси». Ім'я Володіна у ЗМІ пов'язували зі скандалом навколо кримінальної справи щодо власників компанії «Арбат престиж» Семена Могилевича та Володимира Некрасова. Експерти зазначали, що виграш від закриття "Арбат Престижу" отримають його прямі конкуренти - мережа "Іль де Боте", що входить до холдингу "Єдина Європа", афілійована з "Єврофінансами".

До духовної ради програми входить, зокрема, протоієрей Володимир Волгін – настоятель храму Софії Премудрості Божої на Софійській набережнійнавпроти Кремля, який вважається духовником Дмитра та Світлани Медведєвих.

Юридичною особою, яка виступає від імені програми, є Недержавна освітня установа «Інститут експертизи освітніх програмта державно-конфесійних відносин», зареєстроване у 2002 р. двома фізичними особами: Марією Миколаївною Лазутовою та Ольгою Василівною Литовченком. Лазутова – колишній партійний та комсомольський працівник, колишній статс-секретар – заступник міністра РФ у справах СНД, колишній заступник міністра освіти РФ. Ольга Литовченко – головний спеціаліст контрольного відділу Московської міської служби ліцензування, атестації освітніх установ, педагогічних кадрів та учнів, член експертної ради при Федеральній антимонопольній службі з розвитку конкуренції у сфері освіти та науки.

Наразі засновниками НГОУ «Інститут експертизи освітніх програм та державно-конфесійних відносин», згідно з СПАРК-Інтерфакс, значаться Володимир Олексійович Ященко та релігійна організація «Навчальний комітет РПЦ». Ященко є засновником благодійного фонду підтримки підростаючого покоління «Покров», а також співзасновником московської благодійної громадської організації «Братство в ім'я рівноапостольного Князя Володимира».

Одним із проектів програми «Духовно-моральна культура підростаючого покоління Росії» є щорічний міжнародний кінофестиваль «Променистий ангел». Фестиваль проводиться під патронатом Світлани Медведєвої, що контролюється власною духовною експертною радою. Останній здійснює духовно-експертну оцінку фільмів конкурсної та позаконкурсної програми щодо відповідності їх критеріям духовності та моральності.

Світлана Медведєва є головою громадської опікунської ради Кронштадтського Морського собору. Освячення собору заплановано на березень 2012 р. Відновленням храму займається Некомерційна організація «Міжнародний благодійний фонд «Кронштадтський Морський собор в ім'я Святителя Миколи Чудотворця», створена в 2009 р. Її засновниками є голова адміністрації протоієрей Святослав Мельник, генеральний директор міжнародного благодійного фонду «Костянтинівський» Геннадій Явник, депутат Державної Думи від ЛДПР Леонід Слуцький, директор Санкт-Петербурзького регіонального центру ІТАР-ТАРС, колишній завідувач ідеологічного відділу Ленінградського міськкому КПРС Борис Петров. Серед благодійників фонду «Кронштадтський Морський собор в ім'я Святителя Миколи Чудотворця» значаться Північно-Західний банк Ощадбанку РФ, Міжнародний благодійний фонд «Костянтинівський», ЗАТ «Дон-Буд» (Максим Блажко та Дмитро Зеленов), ЗАТ «Будівельне управління №155» Михайло Балакін), КТ «ДСК – 1 та Ко» (Володимир Копєлєв), ЗАТ «Мосбудмеханізація-5» (Образ і Парвіз Ясінови), ВАТ «Авіаційна компанія «Трансаеро» (Олександр та Ольга Плешакови) та інші структури. Серед фізичних осіб-благодійників значиться, зокрема, голова ВАТ «Російські залізниці» Володимир Якунін.

Благодійний фонд «Костянтинівський» – одна з ключових юридичних осіб, що акумулюють кошти на реконструкцію та будівництво державних та представницьких об'єктів. Фонд створено у 2001 р. Його засновниками, згідно з даними СПАРК, зазначені народний артист СРСР, нині покійний Кирило Лавров, директор фонду Геннадій Явник, директор державного заповідника «Петергоф» Вадим Знаменов, заступник керуючого справами президента Росії Іван Малюшин. Раду фонду очолює керуючий справами президента Володимир Кожин. Фонд займався відновленням Костянтинівського палацу, збираючи гроші з великого бізнесу, будує океанаріум у Владивостоці та діловий центр у Калінінградській області, відновлює храми в Єрусалимі, Твері. «Костянтинівський» допомагає реставрувати Києво-Печерську лавру, собор у Белграді та старовинний замок у французькому містечку Монсо. Найбільшими спонсорами "Костянтинівського" є "Транснефть", ВТБ, Ощадбанк, Міжнародний банк Санкт-Петербурга, "Роснефть", РАТ ЄЕС, "Єврофінанс", Альфа-банк, "Сургутнафтогаз".

Деякі об'єкти, на які з корпорацій збирає гроші фонд, відновлює ТОВ «Інтарсія». Власником цього реставраційного холдингу виступає голова та засновник «Костянтинівського» Геннадій Явник. Другим засновником «Інтарсії» є Віктор Смирнов, який вважається близьким до керуючого справами президента Володимира Кожина. Публікації про значне перевищення компанією кошторисів витрат при реставрації Костянтинівського палацу не мали юридичних наслідків. "Інтарсія" продовжує отримувати вигідні державні підряди. Вона займається реконструкцією Східного крила Головного штабу Державного Ермітажу, відновленням Морського Свято-Микільського собору міста Кронштадта, відтворенням історичного вигляду Воскресенського Ново-Єрусалимського чоловічого монастиря в Істрі, реконструкцією та реставрацією будинку Лобанових-Ростовських для розміщення п'ятизірок. «Російські Залізниці» Володимира Якуніна (Андрію та Віктору) та рядом інших проектів. Федеральна Антимонопольна служба, Рахункова та конкурента неодноразово намагалися оскаржити контракти «Інтарсії», але без особливого успіху.

Світлана Медведєва є президентом Фонду соціально-культурних ініціатив. Фонд засновано у грудні 2008 р. Діяльність фонду спрямована на підтримку дітей, а також розвиток культурних проектів. Основними проектами є ініційоване Світланою Медведєвою свято «День сім'ї, любові та вірності», присвячене дню пам'яті святих Петра та Февронії (відзначається щорічно 8 липня) та акція «Подаруй мені життя».

Засновниками фонду є чотири фізичні особи: Ольга Зотова, Алла Львова, Дмитро Соловйов та Ольга Травіна. За даними СПАРК, Травіна працює генеральним директором ТОВ « Керуюча компаніяФонду "Дар", а також директором Північно-західної філії Фонду "Дар". «КК Фонду «Дар»» раніше мала таку ж юридичну адресу та телефон, що й зараз зафіксовано у Фонду соціально-культурних ініціатив Медведєвої. Засновником «Дара» оформлено ТОВ «Левіт», його власники – Леонід Міхельсон та Леонід Симоновський. Міхельсон контролює значний пакет акцій газової компанії «Новатек» та є одним із засновників бізнес-школи у Сколковому.

Фонд регіональних некомерційних проектів «Дар» вважається офіційним власником об'єкта «Садиба «Миловка», що знаходиться на березі Волги у місті Пліс Іванівської області. Цей об'єкт вважається майбутньою особистою резиденцією Дмитра Медведєва. Президент уже двічі відвідував Плес разом з дружиною. За опублікованими документами відомо також про те, що до будівництва "Милівки" має пряме відношення Управління справами президента РФ. Саме УДП спростовує цей факт.

Близькі друзі Дмитра Медведєва тісно пов'язані із фондом «Дар». Ілля Єлісєєв очолював наглядову раду фонду, а Філіп Полянський, випускник юридичного факультету СПбДУ та учень Єлісєєва – з 2006 по 2008 роки. був гендиректором "Дара". Залишивши «Дар», Полянський став засновником та генеральним директором ТОВ «Цертум-інвест», яке у 2010 р. придбало за 740 млн руб. пам'ятка архітектури 18 століття – палац графа Кушелева-Безбородка (Малий мармуровий палац) у Санкт-Петербурзі. Цертум-інвест є також власником 99,34% акцій ВАТ «Благовіщенський арматурний завод». Полянський – голова наглядової ради «Благовіщенського арматурного заводу», де перебуває також Ілля Єлісєєв.

ТОВ «Керуюча компанія Фонду Дар» у березні 2011 р. заснувало ще одне юридична особа- ТОВ «Фонд «Петербурзький міжнародний юридичний форум». Саме ця компанія у травні 2011 р. провела захід із відповідною назвою у Санкт-Петербурзі у Михайлівському (Інженерному) замку. У форумі взяв участь президент Медведєв.

У 2008 р. фонд «Дар» отримав в оренду на 49 років земельну ділянку на узбережжі Чорного моря в районі Анапи площею 119,8 гектарів у 72-му та 79-му кварталах Анапського дільничного лісництва Новоросійського лісництва. Ця ділянка охоплює територію, прилеглу до 2-ї, 3-ї та 4-ї Утришських лагунів, тобто найціннішу частину заказника «Великий Утріш», з унікальними реліктовими ландшафтами, вкритими ялівцево-фісташковими лісами. Офіційно земля отримана реалізації рекреаційної діяльності. Орендна плата, згідно з договором, становить понад 14 млн. руб. на рік.

Фонд заявляв, що на території здійснюватиметься «точкове будівництво об'єктів рекреаційно-оздоровчого комплексу, причому під капітальні будівлі використовуватиметься лише незначна її частина». Однак, громадська організація«Екологічна вахта за Північним Кавказом» з'ясувала, що за існуючим планом буде зводиться «фізкультурно-оздоровчий комплекс», що є елітною резиденцією, ймовірно, для вищого керівництва країни. До її складу повинні увійти: двоповерховий головний будинок, будівля фізкультурно-оздоровчого центру із зовнішніми спортивними майданчиками, п'ятиповерховий готель для охорони та персоналу, гостьовий будинок, триповерховий VIP-готель, контрольно-пропускний пункт та оглядовий майданчик, два вертолітні майданчики, командний пункт господарський блок, котельня, автозаправна станція та склад паливно-мастильних матеріалів, гараж, естрада, російська лазня та літня кухня, пристань для яхт, яхт-клуб, портопункт, ротонда, два хвилеломи та еспланади.

Виходячи з того, що землю в оренду отримав «Дар», а до погодження проекту резиденції знову мало відношення Управління справами президента РФ, місцеві екологи роблять висновок, що резиденція будується для Дмитра Медєдєва. За повідомленням «Нової газети», з 1 червня 2011 р. у «Великому Утріші» діє режим зони, що особливо охороняється. На території заповідника не тільки не можна перебувати, а й підпливати до нього ближче, ніж на три кілометри.

Одним із проектів Фонду соціально-культурних ініціатив є благодійна акція «Біла троянда», ініційована Світланою Медведєвою. У рамках цієї акції у резиденції президента Росії відбуваються концерти на підтримку благодійних діагностичних центрів з охорони жіночого здоров'я. Так, 13 грудня 2010 р. в Олександрівській залі Кремля відбувся концерт «Зірки у Кремлі» на підтримку «Благодійного медичного діагностичного центру жіночого здоров'я» за адресою: Санкт-Петербург, Московський проспект, будинок 104, літ. А. У брошурі, розміщеній на сайті «Фонду соціально-культурних ініціатив» та присвяченій акції «Біла троянда», на стор. 5 зазначено, що «зведення Центру проводитиметься в рамках спеціальної програми Благодійного фонду «Крок назустріч». Благодійний фонд допомоги громадянам, які опинилися у скрутній життєвій ситуації, «Крок назустріч» заснований Тетяною Михайлівною Зінгаревич – дружиною партнера президента Медведєва з приватного бізнесу, співвласника «Іліма» Бориса Зінгаревича. Тетяна Зінгаревич є президентом цього фонду.

Відомо, що на концерті «Зірки у Кремлі», крім федеральних та регіональних чиновників були присутні давні друзі Дмитра Медведєва – брати Борис та Михайло Зінгаревичі, а також член ради директорів деревообробного холдингу «Ілім Тімбер Індастрі» Микита Леонов, бізнесмен Євген Давидан, старший компанії «Pen & Paper» Костянтин Добринін.

Двоюрідний брат, Андрій Васильович Медведєв, бізнесмен. Є главою "4P Group".

На початку 1990-х років. працював директором столичного бутіка, де продавалися хутра, ювелірні вироби та дорогий одяг. Співпрацював із компанією Adventa. Був генеральним директором BTL-агентства Penny Lane marketing.

Андрій Медведєв значився засновником ТОВ «4П Груп Нева» та директором ТОВ «4П ГРУП». Разом із Антоном Олександровичем Ряполовим залишається акціонером ЗАТ «4П Груп». Ці організації займаються рекламними послугами та BTL-маркетингом. Група компаній "4P Group" була створена на початку 2005 р. шляхом реорганізації "Penny Lane marketing", а також злиття з консалтинговими компаніями "МайндСпрінг", "Пеппер Інновейшнз", "Нешнл Мерчандайзинг" та придбання фірми "Сомерсет Харт".

Андрій Медведєв працював у створеному в 2000 р. інтернет-холдингу "Російська нерухомість", в рамках якого були відкриті сайти "Російська нерухомість": www.RussianRealty.ru, "Перший кредит": http://www.1credit.ru/, "Міс ріелтор": http://www.missrealtor.ru/.

На початку кризи 2008 р. Медведєв вийшов із проекту «Російська нерухомість». Паралельно увійшов до складу засновників ТОВ «МАКС інтернет-проекти» та ТОВ «Інтернет для кожного», які планували запустити в мережі портал про нерухомість МеніДа.ру, інформаційно-рекламну газету «ОКцент» та студію «Кобо». Сьогодні всі програми припинені, а в інтернеті можна знайти вкрай негативні відгуки про керівників «МАКС Інтернет-проектів». Зокрема, користувачі Інтернету висловлюють претензію до бізнесу Медведєва щодо виплати зарплати «в чорну», а іноді – невиплати грошей взагалі.

Тітка, Олена (Серафима) Веніяминівна Шапошнікова, письменниця. Закінчила філологічний факультет Воронезького Державного університету. Працювала завідувачем відділу літературної частини у Воронезькому ТЮГу. Була редактором літературно-драматичної редакції на телебаченні у Мурманську та Архангельську. Автор фантастичних романів для дітей. У 2004 р. вийшла її книга «Таємниця часу чи звістка кришталевого Терафима».

Двоюрідний брат, Артем Шапошников, програміст. Син Олени (Серафими) Шапошникової, тітки Дмитра Медведєва. Закінчив фізичний факультет Воронезького державного університету, спеціалізувався на кафедрі теоретичної фізики. Став призером Всесвітньої комп'ютерної Олімпіади в Нідерландах, отримав запрошення працювати в компанії «Майкрософт» та у 1988 р. після закінчення університету переїхав до США. Мешкає у Флориді. Має американське громадянство та низку наукових публікацій.

Двоюрідний дядько, Сергій Вікторович Конов, продюсер. У молодості був чемпіоном Воронезької області з боксу у важкій вазі. Емігрував до США, перший свій бізнес розпочав у Америці. Потім повернувся до Росії, займався різними проектами – зокрема, будував завод із виробництва «Пепсі-коли», просував на російський ринок напій «Айрон Брю».

Засновник та генеральний директор «Російсько-Американської кінокомпанії (РАМКО)», заснованої в 2002 р. Пріоритетна діяльність РАМКО – виробництво кінофільмів для російського та зарубіжних ринків на базі кіноконцерну «Мосфільм».

Засновник ТОВ "Кінокомпанія Воскресіння", ТОВ "Компанія РАМ ТВ", ТОВ "РАМ ТВ".

Продюсував фільми «Викрадення» (США, 2007 р.), «Кінофестиваль» (2006 р.), «Тіньовий партнер» (2005 р., зіграв одну з ролей), «Викрадення» (Росія, 1996 р.). З 2008 р. одружений з актрисою Катериною Валеріївною Редниковою.

У березні 2011 р. Ігор Десятников, інвестор російсько-американського фільму "Finding T.a.t.u." (У російському прокаті «Ти і я»), пред'явив фінансові претензії Сергію Конову. Спочатку витрати на зйомки мали скласти $7,6 млн. Потім для інвестицій знадобилося $17,6 млн., і Десятников припинив фінансування проекту. Крім вкладених у картину коштів, Конов попросив Десятникова дати йому безвідсотковий кредит виробництва фільму. Отриману суму – близько 600 тисяч доларів, дядько Дмитра Медведєва обіцяв повернути відразу після зйомок, але кредитор не отримав своїх грошей і через два роки після їх закінчення. У 2011 р. Десятников подав позов до Пресненського районного суду міста Москви з вимогою повернути вилучені кошти. Фільм коштував інвесторам $20 млн. Касові збори в Росії склали $909 410.

Сергій Конов вважається впливовою людиною, здатною лобіювати призначення в органах федеральної влади. Журнал «Російський Newsweek» припускав, що висунутий за президента Дмитра Медведєва посаду начальника ГУВС Москви Володимир Колокольцев зобов'язаний посадою дружбу з Коновим, що у 1990-ті гг. Сам Конов спростовує факт лобіювання поліцейської кар'єри Колокольцева.

Найближчі друзі

Дмитро Медведєв зберігає дружні стосунки з Борисом та Михайлом Зінгаревичами, з якими він засновував АТЗТ «Фінцелл» та «Ілім Палп». Наразі офіційні власники «Іліма» – швейцарська компанія Ilim Holding, рівними частками якої володіють, з одного боку, американська International Paper та, з іншого, російські акціонери (зокрема, голова ради директорів групи Захар Смушкин, член ради директорів Леонід Єрухимович та брати Зінгаревичі).

2010 року на благодійному аукціоні на Різдвяному ярмарку в Санкт-Петербурзі Михайло Зінгаревич купив за 51 млн. руб. фотографію Тобольського кремля, зроблену Дмитром Медведєвим.

У Санкт-Петербурзі брати Зінгаревич займаються девелоперськими проектами. У їхні інтереси входять реконструкції об'єктів на площі Повстання та Конюшної площі. Підконтрольні бізнесменам фірми у 2010 р. отримали від міста низку історичних будівель – на Марсовому полі, 1, літера А; Конюшеної площі, 1, літера А; на Невському проспекті, 7-9; набережної річки Мийки, 26 – під спорудження готелів. У 2011 р. за деякими з цих будівель було винесено подання Федеральної антимонопольної служби, які звинуватили адміністрацію Санкт-Петербурга в порушенні закону про конкуренцію.

Борис Зінгаревич відкрив у США компанію Ener1, яка виробляє батареї для електромобілів. Влітку 2011 року американські акціонери подали позов проти цієї структури, звинувативши у підтасовуванні звітності та приховуванні збитків.

Багато друзів Президента РФ, які закінчили разом з ним у 1987 р. юридичний факультет Ленінградського державного університету, за розвитком кар'єри Дмитра Медведєва отримували відповідальні посади у владі та бізнесі.

Крім заступника голови правління ВАТ «Газпромбанк» Іллі Єлісєєва та голови Вищого арбітражного суду Антона Іванова, високу посаду обійняв начальник Контрольного управління Адміністрації президента РФ Костянтин Чуйченко, який раніше працював у КДБ, який керував юридичним управлінням ВАТ «Газпром». Чуйченко відіграв велику роль в організації поглинання корпорацією ЗАТ «Медіа-Міст» та інших активів, а також газових конфліктів в Україні.

З «Газпромом» пов'язано нинішню роботу інших однокурсників президента: колишнього підлеглого Чуйченка – першого заступника начальника юридичного департаменту «Газпрому» Володимира Алісова та генерального директора основного постачальника нафтогазового обладнання концерну – ТОВ «Газпромкомплектація» Ігоря Федорова. У 2009 р. Федоров був затверджений «Єдиною Росією» як один з кандидатів на посаду голови адміністрації Ямало-Ненецького автономного округу (ЯНАО), але наступного року округ очолив голова Пуровського району ЯНАО Дмитро Кобилкін.

З решти випуску юрфаку ЛДУ 1987 р. найбільш успішним виявився генеральний директор ВАТ «Связьинвест» (основний державної телекомунікаційної компанії Росії) Вадим Семенов, який також працював у дочірній фірмі при «Газпромі» - ВАТ «Електрогаз». Його призначенню передував великий конфлікт усередині менеджменту «Связьинвеста», під час якого попередник Семенова посаді генерального директора компанії Євген Юрченко пішов у відставку. Водночас член ради директорів компанії, колишній міністр зв'язку РФ Леонід Рейман залишив посаду радника президента РФ.

Рейман заявив, що реорганізацію корпорації проведено не на користь основного акціонера – «держава або втратить контроль, або змушена буде витратити близько $4 млрд. на її збереження». Юрченко зазначив, що категорично протестує проти передачі управління «Связьинвестом» в інвестиційний фонд Marshall Capital Partners, а керуючого партнера фонду Костянтина Малафєєва назвав «великим рейдером Росії». У свою чергу депутат Державної Думи Віктор Ілюхін у листах до прем'єр-міністра Володимира Путіна та генерального прокурора Юрія Чайки повідомив, що фонд Marshall Capital Partners здійснив фактичну приватизацію головних галузевих об'єктів ВАТ «Связьинвест» і ВАТ «Ростелеком», після чого займається виключно одержанням прибутку з цих активів. Демарші Ілюхіна, Реймана та Юрченка успіху не мали. Іллюхін раптово помер, а бізнесмен Малафєєв залишився управляти «Связьинвестом» під контролем Семенова.

Колишній заступник прокурора Санкт-Петербурга та начальник Федеральної служби судових приставів (ФССП) Микола Винниченко став представником Президента в Уральському, а потім у Північно-Західному федеральному округах. Після відходу Винниченка до повпреди, начальником ФССП став також його спільний з Медведєвим однокурсник – колишній прокурор Петрозаводська Артур Парфенчиков. Ще один однокурсник Дмитро Сергєєв очолив управління МВС Ямало-Ненецького автономного округу.

Микола Винниченко і колишній слідчий УВС по Калінінському району Санкт-Петербурга Валерій Кожокар, який навчався разом з главою держави (за президента Медведєва став заступником міністра внутрішніх справ і начальником слідчого департаменту МВС) відомі своєю активною участю у кримінальній справі депутата Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга Юрія Шутова.

Шутов був помічником мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, потім порвав з ним, почав публікувати компрометуючі відомості про Собчака та його оточення, у тому числі про Володимира Путіна. У 1999 р. Шутов був заарештований за звинуваченням в організації кількох вбивств на замовлення, до 2006 р. утримувався під вартою без судового вироку, згодом засуджений до довічного ув'язнення.

Голова Федерального арбітражного суду Московського округу Валерія Адамова, яка навчалася з Медведєвим, до того за рекомендацією Костянтина Чуйченка працювала віце-президентом з правового забезпечення ВАТ «Сибірсько-Уральська нафтогазохімічна компанія», що належав «Газпрому» (ВАТ «Сибур»).

Чоловік Валерії Адамової Олег Адамов досі пов'язаний із «Газпромом», працює заступником генерального директора телеканалу НТВ, що належить ВАТ «Газпром-Медіа». На свою посаду Адамова була призначена за протекцією голови Вищого Арбітражного суду Антона Іванова. Перед твердженням до судді Адамової виникли питання наявності на її рахунках 7,8 млн. крб., але однокурсниця Медведєва пояснила, що це заощадження, що накопичилися після роботи у «Сибурі».

Сокурсниця президента Тетяна Герасимова змінила однокурсника Путіна Олексія Анічина на посаді першого заступника начальника слідчого департаменту (раніше комітету) МВС. Ще одна випускниця юрфаку ЛДУ 1987 року Олена Леоненко дісталася заступника голови Слідчого комітету РФ.

Комсорг ведмедівського курсу Олександр Гуцан став заступником генерального прокурораРФ, його дружина та однокурсниця Наталія Гуцан очолює Статутний суд Санкт-Петербурга. По лінії прокуратури працюють і однокурсники президента Микола Єгоров та Сергій Єсипов – відповідно, перший заступник прокурора та заступник прокурора Ленінградської області.

Колишній парторг курсу Віталій Шевчук із 2011 р. є головою суду Ленінградської області, а у 2008-2011 рр. обіймав посаду голови обласного управління судового департаменту при Верховний суд. При призначенні на цю посаду його кандидатуру відхилили рада суддів та колишній голова обласного суду Ірина Лодиженська, яка заявила про «порушення кандидатом термінів розгляду справ, низьку якість процесуальних рішень, а також дані прокуратури про випадки фальсифікації тексту вироків», які сам Віталій Шевчук пояснив «завірусованістю». комп'ютера» і «технічною помилкою». Прокуратура підтвердила скасування вироків і неодноразові порушення Шевчуком КПК, але голова федерального судового департаменту Олександр Гусєв, який призначив колишнього парторгу, проігнорував усі ці матеріали.

Інші випускники юрфаку 1987 р. доки зробили кар'єри у державних чи комерційних структурах, але є успішними адвокатами. Один із них – член Санкт-Петербурзької міської колегії адвокатів Володимир Володимирович Полудняков (син колишнього голови міського суду Санкт-Петербурга Володимира Івановича Полуднякова) одночасно вважається першим заступником голови профспілкового об'єднання СОЦПРОФ. Виникнувши в роки Перебудови, як альтернатива радянським профспілкам, СОЦПРОФ надалі незмінно підтримував Бориса Єльцина та Володимира Путіна, проте не користувався прихильністю влади. Після того, як Дмитра Медведєва було обрано президентом, ситуація змінилася. Головою СОЦПРОФ став Сергій Вострецов – молодший брат колишнього начальника прес-служби управління ФСБ у Петербургу та Ленінградській області Олексія Вострецова. Президент зустрівся з новим профспілковим лідером та обіцяв йому сприяння, а Володимир Полудняков став другою людиною у СОЦПРОФ.

З осіб, які навчалися разом із Дмитром Медведєвим в аспірантурі юридичного факультету, найпомітнішою фігурою є колишній голова виборчої комісії Приморського краю Костянтин Арановський, призначений у 2010 р. суддею Конституційного суду РФ.

Дмитро Медведєв працював на юридичному факультеті разом із Михайлом Кротовим. Як пише «Співрозмовник», 1992 р. Кротов був керівником компанії «РОШ-Петербург», заснованої люксембурзькою фірмою ізраїльського бізнесмена Марка Клабіна. Ця структура, за даними «Співрозмовника», фігурувала при казино «Рояль» у Москві та петербурзькому клубі-казино «Таліон», що належав раніше неодноразово засудженому Олександру Єбралідзе. У 1995 р. «Рош» консолідувала пакет акцій АТВТ «Балтійське морське пароплавство». Нові акціонери спробували зобов'язати пароплавство оформити багатомільйонний кредит під заставу суден. Голова ради директорів «Балтійського морського пароплавства» Іван Лущинський був супротивником цього рішення. У тому ж 1995 р. Лущинського застрелили, яке місце у раді директорів зайняв Михайло Кротов. Кредит було санкціоновано, підприємство – оголошено банкрутом. «У пароплавства залишилося лише 9 суден із майже двох сотень, а Лущинський чинив опір цьому навмисному банкрутству, - розповів «Співрозмовнику» близький убитого. – Його вбивць так і не знайшли».

Доходи президента Росії Володимира за 2016 рік становили 8 млн 858 тис. 432 рублі. Це дані декларації, опублікованій 14 квітня на сайті Кремля. Це на 33 тис. рублів менше, ніж торік. Декларація прем'єра РФ Дмитра, у свою чергу, стверджує, що і він втратив гроші.

За даними декларації, у власності у президента Росії земельна ділянка (площею 1500 кв. м), квартира (77 кв. м) та гараж (18 кв. м). Об'єкти, що перебувають у користуванні, — ще одна квартира (площею 155 кв. м), а також гаражне місце (18 кв. м). Вся нерухомість, згідно з документом, знаходиться на території Росії.

Також Путін задекларував три автомобілі: два ГАЗ М21 та одну «Ниву», а також автопричіп «Скіф».

Ці пункти декларації не змінились із минулого року. Єдине, що змінилося — загальний дохід. У документі від 2016 року вказувалося, що він був більшим на 33 тис. рублів, тобто становив 8 млн 891 тис. 777 рублів. Нині дохід становив 8 млн 858 тис. 432 рубля.

Також прозвітувала про своє фінансове становище. Згідно з декларацією, опублікованою на його сайті, прем'єр-міністр країни Дмитро Медведєв також втратив у доходах.

За звітний період Медведєв отримав 8 млн 586 тис. 974 рублі та 69 копійок. Згідно з документами від попереднього року, дохід прем'єра становив трохи більше 8767000 рублів. Таким чином Медведєв втратив 180 тис. доходів.

Прем'єр також задекларував квартиру (367,8 кв. м) у власності та земельну ділянку (4700 кв. м.) у користуванні, а також два легкові автомобілі (ГАЗ-20 та ГАЗ-21) — без причепа.

Зазначимо, що феноменальну прибутковість за підсумками деклараційної кампанії показав міністр у справах Північного Кавказу. Його доходи зросли більш ніж у 10 разів, з 47,8 млн. рублів за звітом за 2015 рік до 528,1 млн. рублів за 2016-й.

В автопарку міністра значаться Mercedes А 200, BMW М5 та 599 GTB. Судячи з декларації, міністр у 2016 році нічого зі свого нерухомого майна не продавав. Як і 2015-го, минулого року він володів десятьма земельними ділянками в Росії, земельною ділянкою, житловим будинком та чотирма гаражами у Франції. Порівняно з торішньою декларацією міністр розлучився з глісуючим катером Sealine T47. В останній декларації даних про цей засіб пересування вже немає.

Інший лідер урядового списку про доходи – міністр без портфеля, який відповідає у Білому домі за Відкритий уряд. Темпи зростання його річного доходу становили понад 14%. Вони збільшилися з 455,6 млн рублів за 2015 рік до 520,9 млн рублів за 2016 рік. Він, як і раніше, володіє вертольотом Robinson 44 Clipper II, Mercedes S500 4MATIC MAYBACH, Mercedes AMG G63. Зберіг він і три свої мотоцикли.

У колі віце-прем'єрів стан із доходами різноспрямований та валотильний. Доходи й у 2016 році порівняно з 2015 роком падали. Причому падіння доходів чоловіків супроводжувалося скороченням доходів їхніх дружин.

Так у першого віце-прем'єра Ігоря Шувалова дохід за 2016 рік зменшився на 19,9 млн рублів з 97,2 млн рублів у 2015 році до 72,8 млн рублів цього року. Його дружина також заявила в декларації про зниження своїх доходів з 92,5 млн рублів у 2015 році до 61,1 млн рублів у 2016 році. Разом сукупне падіння доходів сім'ї Шувалових за офіційними деклараціями оцінюється в 51300000 руб.

Сильніше скорочувалися прибутки родини Аркадія Дворковича. Сім'я за рік втратила 125,9 млн. руб. Сам віце-прем'єр у 2016 році отримав доходів на 45 млн руб. менше, ніж у 2015 році. У 2016 році його офіційні доходи становили лише 24,6 млн руб. (69,6 млн. у 2015 році). Скорочення доходів дружини Аркадія Дворковича оцінюються в 80,9 млн. руб.

Доходи скоротилися так само у соціального віце-прем'єра Ольги Голодець — на 7,6 млн. руб. до 15,6 млн. руб. у 2016 році.

Серед тих, що показали негативне зростання, виявилася і сім'я віце-прем'єра. На пару з дружиною доходи віце-прем'єра скоротилися на 70,2 млн. руб. У декларації Дмитра Козака його дохід за 2016 рік вказано у розмірі 21,6 млн руб. проти 66,7 у 2015 році. Його дружина замість 29,7 млн ​​руб. в 2015 році в 2016 році отримала лише 4,6 млн руб.

Серед віце-прем'єрів, окрім Юрія Трутнєва, доходи зростали лише у Дмитра Рогозіна і, але помірно. отримав у 2016 році більше попереднього року на 8,8 млн руб. За минулий рік він вказав дохід у розмірі 81,5 млн. руб. А доходи Олександра Хлопоніна збільшилися на 38,7 млн. руб. до 99,4 млн. руб. у 2016 році.

Міністр фінансів заробив 95,4 млн. рублів проти 34,3 млн. рублів у 2015 році, при цьому, як зазначається в декларації, він придбав нерухоме майно «за рахунок коштів, отриманих від продажу раніше придбаного майна, а також за рахунок особистих накопичень». Йдеться про купівлю земельної ділянки площею 22 964 кв. м, квартири площею майже 254 кв. м та чотирьох гаражів - на 14,9 кв. м, 15,4 кв. м, 16,1 кв. м та 16,6 кв. м відповідно. Колекція міністра з трьох автомобілів (ГАЗ-69, ВАЗ-21011 та BMW Х6 XDRIVE 30D) та двох мотоциклів (Harley-Davidson FLSTC 103 АNV та БМВ К 1600GTL) залишилася незмінною.

У списку з'явилися нові персоналії. Так, міністр освіти за минулий рік заробила 6,04 млн. рублів. У її власності знаходиться одна земельна ділянка площею 600 кв. м, а також квартира 54,7 кв. м ( часткова участь) та дача (74,3 кв. м). Крім того, їй належить легковий автомобіль Mitsubishi Pajero Sport. Зарубіжної нерухомості ні в неї, ні в її чоловіка немає.

У свою чергу новий міністр економічного розвитку за підсумками 2016 року заробив 16,5 млн. рублів. У його власності знаходиться лише квартира площею 58,7 кв. м. Автомобіль (Land Rover Range Rover) є тільки у його дружини.

Також у лідерах списку значиться віце-прем'єр та повпред президента. Його доходи збільшилися з 153,8 млн рублів у 2015 році до 356,9 млн рублів у 2016-му. Володіння нерухомим майномне змінилося — разом із дружиною він, як і раніше, володіє частками в земельній ділянці загальною площею 3,7 тис. кв. м.

Крім того, у декларації зафіксовано пайове володіння двома житловими будинками: один – загальною площею 345,6 кв. м та інший – 170,8 кв. м. Автопарк віце-прем'єра складається з BMW Х6 М50D, Porshe Cayenne Turbo, Mercedes ML 350 4 Matic та Nissan Patrol. Користується він і квадроциклом ATV Polaris та снігоходом Bombardier.

Білл Гейтс і Уоррен Баффет і Джефф Безос посоромлені - троє найбагатших бізнесменів зможуть "наздогнати" Путіна лише у складчину. Чого вже говорити про 45 президент США, з його $3 мільярдами. Він просто жалюгідний. Не дивно, що він так намагався догодити президентові РФ.

Білл Гейтс, найбагатший бізнесмен у світі, чиї колосальні статки в 2017 році ще збільшилися - досягнувши $ 86 млрд, не в останню чергу тому, що акції Microsoft (MSFT) додали в ціні, + 0.40%, вже багато років поспіль займає вершину списку самих багатих людей у ​​світі, що складається журналом Forbes. Проте, зважаючи на все, бізнес видання помиляється, оскільки не бере до уваги «світових лідерів» і диктаторів, які набувають своїх багатств виключно в результаті їхньої позиції на владному олімпі.

Якщо Forbes включав у свій рейтинг і цих людей теж, то б у цьому списку з'явився б новий «цар гори», оскільки, за останніми даними, чиста вартість активів Володимира Путіна становить як мінімум $200 мільярдів, пише MarketWatch. Видання цитує публікацію у видання International Business Times, яка викликала до життя черговий раунд спекуляцій щодо ступеня багатства Путіна. Одне з джерел видання повідомило, зокрема, що його статки – «лише» близько $ 40 млрд, тоді як інше джерело оцінює його в $ 70 мільярдів.

У той час, як Білл Браудер, колишній керуючий інвестиційним фондом у Росії впевнений, що ці оцінки докорінно неправильні:

«Я вважаю, що [Путін коштує] $ 200 млрд», повідомив він CNN, додавши, що у його власності знаходиться колосальна «кількість коштів, які могли б бути витрачені на школи, дороги та лікарні», заховані на швейцарських банківських рахунках, акціях , хедж – фонди, які керуються на користь Путіна та його поплічників».

Відомий комік Джон Олівер минулими вихідними присвятив багатствам Путіна більшу частину свого шоу «Last Week Tonight» на телеканалі НВО.

Костянтинівський палац на березі Фінської затоки - одна зі скромних "дач" Путіна

"Незважаючи на те, що він завзято заперечує це, йому все одно ніхто не вірить" сказав Олівер, перерахувавши список предметів розкоші, які явно неможливо придбати, заробляючи Путіна, становив $100,000 зарплати. Наприклад, попередні звіти містять припущення, що Путін володіє 58 літаками та вертольотами, а також 20 палацами та заміськими будинками, у тому числі колосальним, вартістю мільярд (!) доларів маєтком на березі Чорного моря.

Чорноморська резиденція Путіна в Геленджику

Немає схожих матеріалів

Які люди і під охороною!

Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв – один із творців найбільших корупційних схем, за версією Фонду Навального. "Ми знайшли всі резиденції в Росії та за кордоном, відшукали всі виноградники та чортові невловимі яхти та встановили, де і хто на них плавав", - повідомляють автори нового розслідування ФБК, опублікованого 2 березня. І укладають: "Він вам не Дімон. Він серйозний дядечко-корупціонер".

Які справи цікаві правосуддю

Розслідування Фонду боротьби з корупцією могли б погіршити статистику злочинів у Росії. На сайті fbk.info опубліковані, як стверджується, шахрайські схеми розкрадань із скарбниці, документи про незаконне придбання ділянок землі, про будівництво дач в охоронних зонах та дорогі купівлі вищих чиновників. Але російське правосуддя зайняте розглядом справ проти Навального.

Корупція в Росії – найгучніші справи

За зловживання службовими повноваженнями

Лише за 11 місяців 2016 року в Росії було виявлено 28,4 тисяч злочинів корупційної спрямованості, повідомляє Генпрокуратура. З них понад 10 тисяч – отримання та дача хабарів. Суми поборів та зловживань іноді вимірюються мільйонами доларів. 15 тисяч справ про корупцію було передано до суду за весь минулий рік, це майже на 3 тисячі більше, ніж у 2013 році.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Справа на 2 мільйони

Голову Мінекономрозвитку Росії Олексія Улюкаєва затримали на місці злочину в ніч на 15 листопада 2016 року. Його звинуватили у вимаганні та отриманні хабара у 2 млн доларів у представників "Роснафти". За версією Слідчого комітету, гроші міністр вимагав за сприяння купівлі "Роснафтою" частки компанії "Башнафта", що належить державі (50,8%). Своєї провини Улюкаєв не визнає.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Генерал із мільярдом

Генерала Федеральної служби охорони на Кавказі Геннадія Лопирьова затримали у листопаді 2016-го за звинуваченням у отриманні хабарів у особливо великому розмірі. ЗМІ повідомляли, що арешт Лопирьова пов'язаний з махінаціями з держзакупівлями, з розподілом ділянок для будівництва олімпійських об'єктів, і що у квартирі Лопирьова було виявлено 1 млрд. рублів. Свідком у справі проходить мер Сочі Анатолій Пахомов.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Справжній полковник

Заступник начальника управління "Т" антикорупційного главку МВС, полковник Дмитро Захарченко виявився власником валюти на загальну суму 8,5 млрд рублів. У вересні 2016 року на зарубіжних рахунках його сім'ї було виявлено ще 300 млн. євро. При цьому офіційний дохід Захарченка за останні кілька років не перевищив і 3 млн. рублів. Походження великих коштів полковника з'ясовує слідство.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Справа колекціонера годинника

На Сахаліні йде суд у справі екс-губернатора Олександра Хорошавіна, обвинуваченого в отриманні хабарів на 500 млн рублів та створенні злочинної групи, яка вимагала гроші у підприємців. У домашній колекції Хорошавіна слідчі виявили 190 годин на 600 млн рублів, ювелірні прикраси та 700 млн рублів. Заарештовано 6 автомобілів, 4 квартири, житловий будинок та земельні ділянки екс-губернатора.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Красти треба більше?

У серпні 2015-го з колонії було випущено екс-чиновника міністерства оборони РФ Євгена Васильєва, засуджену на 5 років. За 3 місяці до цього суд визнав її винною у шахрайстві з активами відомства. Голова Міноборони Анатолій Сердюков втратив посаду, але його справу закрили. А у жовтні 2016-го він увійшов до правління "Ростеху". Не дарма у Росії кажуть, "щоб не сидіти, красти треба більше".

Корупція в Росії – найгучніші справи

Про що розповіли "панамські досьє"

Люди з оточення Володимира Путіна опинилися серед клієнтів панамської фірми Mossack Fonseca, яка реєструє компанії в офшорах. Це фінансист Юрій Ковальчук, якого називають особистим банкіром президента, друг президента віолончеліст Сергій Ролдугін та десятки чиновників – власників зарубіжних фірм. "Панамські досьє" показали масштаб тіньової діяльності політиків із 50 країн світу.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Ситуація з корупцією не змінюється

Росія за підсумками 2016 року опинилася поряд з Україною, Казахстаном та Непалом - на 131-му із 176 місць у рейтингу Індексу сприйняття корупції (ІВК), підготовленого Transparency International. РФ, як і у 2015 році, отримала 29 балів зі 100. 1 місце та найнижчий рівень корупції – у Данії та Новій Зеландії, Німеччина – на 10-му місці. Наприкінці списку – Південний Судан та Сомалі.

Корупція в Росії – найгучніші справи

"Полювання у тирі"

У Transparency International називають боротьбу з корупцією в РФ полюванням, лише схожим на справжню: "Це стрілянина із заготовленої рушниці по заздалегідь розставленим мішеням". Підозри викликають кримінальні справи, які схожі на усунення конкурентів. Наприклад, справа міністра Улюкаєва чи екс-глави Кіровської області Микити Білих, якого затримали у червні 2016-го під час передачі йому 400 тисяч доларів.

Корупція в Росії – найгучніші справи

Розгул казнокрадства не прощається

Соцопитування показують, що багато росіян вважають гучні справи скоріше показовими акціями, ніж реальною боротьбою з корупцією. 26% опитаних "Левада-центром" поклали "повною мірою" відповідальність за корупцію на Володимира Путіна, 33% - "значною мірою". Тож високий рейтинг російського президента не означає, що громадяни прощають йому розгул хабарництва та казнокрадства.

Кожен із нас на запитання: «Ким ти хочеш стати?» хоч раз у житті відповідав: "Президентом". Кожен дорослий має чітке усвідомлення того, що найкраще в країнах СНД живуть ті, хто має політичну вагу в країні, доступ до скарбниці, ресурсів та інших матеріальних благ.

А в інших громадян існує певна межа, вище якої легальним шляхом збільшити свій стан практично неможливо.

Але це абсолютно не стосується тих, хто керує країною, розпоряджається скарбницею та долею держави. У Росії особи, які є членами Федеральних Зборів, Уряду, а також президент країни, складають фінансову еліту держави.

Кожному громадянинові країни цікаво, скільки заробляють їхні обранці, і яку зарплату отримує президент РФ Путін на сьогоднішній день? Це не марна цікавість, адже на утримання політичної еліти витрачаються гроші платників податків.

Прості цифри: за даними на 2016 рік, депутати Держдуми РФ отримують офіційну зарплату в розмірі 450 тис. рублів, що в 15 разів більше, ніж заробляє середньостатистичний громадянин країни.

Для порівняння, у США дохід членів конгресу перевищує середню зарплату по країні лише у 3,9 разів

Але найбільше суперечок та пересудів викликає президент Російської Федерації, В. В. Путін.

Білл Браудер, голова інвестиційного фонду Hermitage Capital, колись підтримував Путіна і був одним із головних інвесторів у Росії. З недавніх пір ситуація змінилася і Браудер пояснив чому в інтерв'ю CNN:

Існує значна різниця між тими сумами, які були вироблені країною, і тим, скільки було витрачено на соціальні потреби – освітні та медичні установи, ремонт доріг, реставрацію пам'яток та інші потреби держави. Я впевнений, що ці гроші не зникли безвісти, а перебувають на рахунках у європейських банках, вкладені в акції підприємств та різні фонди, якими керує Путін та його поплічники

На сьогодні, за підрахунками Браудера, статки Путіна оцінюються у суму не менше 200 мільярдів доларів.

Ця заява вражає. 2014 року газета The Sunday Times (Великобританія) опублікувала рейтинг найбагатших людей світу, в якому президент Росії посів перше місце.

Статки Путіна оцінювалися в 130 мільярдів доларів. Ця сума перевищує стан Карлоса Слім Цю, який є найбагатшою людиноюсвіту за офіційними даними.

З приводу недавньої політикиПутіна, яка була спрямована на боротьбу з олігархами, Білл Браудер висловив свою думку так:

Я абсолютно не розумів тоді, що президент РФ не контролював олігархів, а сам був найбільшим олігархом. Володимир Путін заарештував одного з найбагатших і найвпливовіших людей країни, щоб дати зрозуміти іншим – якщо вони не ділитимуться з ним, на них чекає та ж доля

Білл Браудер має багато однодумців за кордоном, які колись інвестували в економіку Росії. Зараз ситуація змінилася, оскільки довіра до чинного президента РФ за кордоном значно знизилася.

Можна зауважити, що з 2014 року за експертними даними статки Путіна зросли на 70 мільярдів рублів і, ця сума лише приблизно.

Це не дивно, адже чинний президент - співвласник та акціонер багатьох великих підприємств Росії, таких як банк "Санкт-Петербург", "Сургутнафтогаз", ВАТ "Газпром", нафтова компанія "Gunvor".

Але офіційно Путін жодного стосунку до цих компаній не має, всі папери оформлені на інших осіб.

При цьому в офіційну податкову декларацію за 2015 Путін вніс суму в 8 900 000 рублів. Ця сума навіть нижча, ніж офіційно задекларований дохід колишнього прес-секретаря президента. Дмитро Пєсков вказав суму 36 700 000 рублів.

Дмитро Пєсков та його дружина Тетяна Навка не посоромилися задекларувати житловий будинок, сім квартир на двох, з них одна в США, та два особисті паркувальні місця. Також присутній автомобіль Toyota Land Cruiser 200 у декларації у прес – секретаря та, три автомобілі та мотовсюдихід – у його дружини.

Водночас, глава держави вже не один рік скромно вносить у декларацію лише квартиру в Москві, земельну ділянку, гараж і пару вітчизняних позашляховиків.

Саме тому, що Володимир Путін ретельно приховує свої доходи, дуже складно підрахувати точну суму, яку він має. Журнал Forbes у 2015 році не включив до свого рейтингу президента Росії, оскільки немає офіційних даних про мільярди на рахунках президента.

Офіційний щорічний дохід президента Росії

Щодо офіційних даних, то тут теж складно вказати точні цифри. Справа в тому, що окремо враховується утримання президента та окремою статтею до бюджету закладається сума «на представницькі витрати».

Остання графа з'явилася ще у 90-ті, під час перебування на посаді глави держави Бориса Єльцина.

На той момент чинний президент отримував мізерно малу заробітну плату, але підвищити її через важку економічну обстановку в країні не було можливості.

Громадськість зреагувала б миттєво. Тоді і знайшли вихід, у бюджеті, що приймається, наступного року з'явилася стаття «на представницькі витрати президента». Гроші у конверті видавалися на руки Борису Єльцину особисто.

Коли посада глави держави перейшла до рук його наступника, стаття в бюджеті, як і раніше, залишилася. На початку року під цю статтю закладається певна сума грошей. Але за підсумками року сума коштів витрачена «на представницькі» витрати зазвичай значно більша.

Тож легко укрити від громадськості, яку суму було виділено на цю статтю і на що було витрачено.

Наприклад, указом минулого року президент знизив собі зарплату на 10%. Це викликало великий резонанс у пресі. Але ніхто не звернув уваги, наскільки збільшилася сума за статтею «представницькі витрати».

*цифри в таблиці округлені до десятків

Як бачимо, зарплата навіть трохи знизилася порівняно з тією, що дісталася чинному президентові від його попередника. Проте, представницькі витрати значно зросли.

Також можемо простежити, наскільки зросла саме зарплата Путіна на посаді президента до цього року:

«Те, що у 2012 році президент отримав більше, ніж у 2011 зумовлено тим, що у 2012 році він додатково отримав фінанси за невикористані відпускні дні» – прокоментував Дмитро Пєсков.

2014 року в інтерв'ю телеканалу «Росія24» Володимир Путін сказав, що не володіє інформацією про те, скільки він отримує: «Мені приносять гроші в конверті і я, не перераховуючи, відправляю їх на рахунок».

Хоча у квітні 2014 року сам же підписав указ, у якому підвищив утримання президента та зарплату прем'єр-міністра майже втричі.

З офіційних джерел достеменно відомо, що за 2014 глава РФ записав у податковій декларації цифру в 7 654 000 рублів. На той момент за місяць його зарплата становила близько 637 тисяч.

2015 року Путін знизив зміст президента, а також глав деяких міністерств на 10%. У результаті за 2015 рік його сумарний дохід, зафіксований офіційно, дорівнював 8 900 000 рублів.

Достеменно відомо, скільки заробляє президент на даний момент. Зарплата Путіна складає 715 тис. на місяць.

Загальний дохід президента Росії на сьогоднішній день досить важко порахувати, оскільки, крім тієї суми, яку він заробляє офіційно, існують ще «представницькі витрати».

Крім того, важко назвати точну цифру річного доходу, яку він отримує з неофіційних джерел, через ретельне приховування причетності президента Росії до акцій, зазначених вище компаній та рахунків в іноземних банках.

Додаткові пільги президента РФ

Проживає Володимир Путін в особняку ХІХ століття. Садиба є надбанням країни. Її облаштували за рахунок скарбниці.

Витрачена сума не афішується, але відомо, що на території особняка розташували вертолітний майданчик, зал для прийомів посадових осіб, окрему будівлю для гостей.

Також на замовлення В. В. Путіна тут спроектували басейн для занять плаванням, тренажерний зал, стайню та навіть церкву.

За законом Путін залишить цей будинок, коли передасть свої повноваження наступнику. Після того, як Володимир Володимирович піде у відставку, йому нараховуватимуться регулярні виплати, що дорівнюватимуть 75% його щомісячного доходу.

Глава держави може використати з метою інші резиденції, які розташовані у всіх куточках країни, а також автопарк Адміністрації президента та авіапарк.